ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
Київ
справа №820/4205/16
адміністративне провадження №К/9901/32979/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 (суддя Панченко О.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 (судді Рєзнікова С.С., Бегунц А.О., Старостін В.В.)
у справі № 820/4205/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН-ПРИЛАД»
до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН-ПРИЛАД» (далі - позивач, ТОВ «ЕТАЛОН-ПРИЛАД») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2016 № 0000941402, № 0000931402, № 0000921402, № 0000951402.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.06.2016 на підставі наказу від 23.05.2016 № 570, згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статтею 79 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Еталон-Прилад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Обен-2014» за липень 2015 року, серпень 2015 року, з ТОВ «Максус Трейд» за лютий 2015 року березень-червень 2015 року, з ТОВ «ВКФ Дельта-М» за березень-липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2016 № 2135/20-30-14-02/31342156 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 138, підпункту 134.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкта оподаткування 695 470 грн. та, як наслідок, заниження сум податку на прибуток в сумі 125 185 грн. в 2015 році; статті 198, пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 139 034 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 57 440 грн., в тому числі за лютий 2015 року на суму 1700 грн., червень 2015 року на суму 42 868 грн., липень 2015 року на суму 979 грн., серпень 2015 року на суму 11 893 грн. та завищення від'ємного значення (р. 24) на суму 42 903 грн., в тому числі за березень 2015 року на суму 12 297 грн., квітень 2015 року на суму 12 238 грн., травень 2015 року на суму 18 368 грн.; пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 38 750 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 28.07.2016 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000941402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 125 185 грн, в тому числі 125 185 грн - за основним платежем, № 0000931402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 86 160 грн, в тому числі 57 440 грн - за основним платежем та 28 720 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000921402, яким застосовано суму штрафних(фінансових санкцій) у розмірі 42 903 грн, № 0000951402, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту на 38 750 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 09.06.2016 № 2135/20-30-14-02/31342156 та доводів касаційної скарги фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ОВ «Обен-2014», ТОВ «Максус Трейд», ТОВ «ВКФ Дельта-М», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Вказані висновки ґрунтуються на отриманій податковій інформації щодо контрагентів позивача, отриманої за результатом аналізу бази даних ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та «Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів», а також реєстру виданих та отриманих накладних, інформацією від інших податкових органів.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку ( пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'яз