ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 березня 2019 року
справа №814/2950/16
адміністративне провадження №К/9901/41951/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у складі судді Гордієнко Т.О.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року у складі суддів Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А., Федусика А.Г.
у справі № 814/2950/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування рішень,
У С Т А Н О В И В :
30 грудня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення суми податку на доходи та військового збору, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу зі сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з мотивів безпідставності їх прийняття.
6 квітня 2017 року Миколаївський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, позовні вимоги задовольнив частково, визнав протиправним та скасував в частині податкове повідомлення-рішення № 0007761700, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу. Податкове повідомлення-рішення № 0007771700 скасовано повністю. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що у позивача як на момент перевірки, так і під час судового розгляду були в наявності всі податкові накладні та первинні бухгалтерські документи, посилання податкового органу на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеними.
У жовтні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, не надання належної оцінки фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги повторюють доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач у листопаді 2017 року надав Суду заперечення на касаційну скаргу в якому викладає доводи, аналогічні викладеним у судовому рішенні, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суіву першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що актом від 18 листопада 2016 року № 14/13-00/НОМЕР_3 встановлено:
- порушення позивачем пункту 177.2 статті 177, підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в результаті завищення валових витрат на загальну суму 623 508,24 грн., встановлено заниження чистого доходу в результаті чого збільшено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 91 950,30 грн.,
- порушення пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», а саме в результаті завищення валових витрат на суму 623 508,24 встановлено заниження чистого доходу, в результаті чого збільшено єдиний соціальний внесок в сумі 200 272,77 грн.,
- порушення підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України, а саме в результаті завищення валових витрат на загальну суму 291 973,68 грн. за 2015 рік встановлено заниження чистого доходу в результаті збільшено військовий збір за 2015 рік в сумі 4 150,71 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийняті:
- податкове повідомлення-рішення № 0007761700 від 26 грудня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 91 950,30 грн. та 22 987,58 грн. штрафні санкції,
- податкове повідомлення-рішення № 0007771700 від 26 грудня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 4 150 грн. та 1 037,68 грн. штрафні санкції,
- рішення № 0007681700 від 15 грудня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 200 272,77 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 50 068,19 грн. штрафних санкцій,
- вимогу про сплату боргу № Ф-0007691700 від 15 грудня 2016 року з недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 200 272,77 грн.
Підставою для прийняття спірних рішень стало встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат у 2013 році на суму 144 416,00 грн, у 2014 році на суму 183 642,56 грн, у 2015 році на суму 291 973,68 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон 996) встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від