ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
Київ
справа №425/1619/17
адміністративне провадження №К/9901/17432/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - управління ПФУ) на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 липня 2017 року (суддя Москаленко В.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (судді Сіваченко І.В., Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ, третя особа - управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії управління ПФУ щодо зупинення виплати пенсії за віком з 01 квітня 2017 року; зобов'язати управління ПФУ поновити їй виплату пенсії за віком з 01 квітня 2017 року та виплатити виниклу заборгованість.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримувала пенсію за віком.
Згідно з довідкою від 31 жовтня 2014 року № 917000135 ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме з міста Луганська до міста Рубіжного за адресою: АДРЕСА_1.
З 01 квітня 2017 року управління ПФУ припинило виплату пенсії позивачці. Будь-які повідомлення від управління ПФУ про підстави зупинення виплати пенсії на адресу позивачки не надходили.
Управління ПФУ листом від 23 травня 2017 року № 21/62к-14 на звернення позивачки повідомило, що з 01 квітня 2017 року виплата пенсії їй зупинена згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 27 березня 2017 року № 314/02, в якому було зазначено, що листом від 16 березня 2017 року № 7902/02-02 ПФУ повідомив про необхідність здійснення контрольних заходів щодо наявності підстав для виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. На підставі списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб на період одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки з 01 квітня 2017 року позивачці зупинили виплату пенсії, як особі, включеній до цих списків.
Вважаючи права та законні інтереси порушеними, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Рубіжанський міський суд Луганської області постановою від 24 липня 2017 року позов задовольнив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 вересня 2017 року це рішення залишив без змін.
Управління ПФУ не погодилося із рішеннями судів попередніх інстанцій і подало касаційну скаргу про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. У скарзі посилається на неправильне застосування судами матеріальних норм права. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 повернулася до покинутого місця проживання, тому за пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VІІ) є підстави для скасування дії довідки про облік внутрішньо переміщеної особи. Крім того, зазначає, що зупинення виплати пенсії відбулося відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Позивачка із заявою про поновлення виплати пенсії не зверталася.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевірив зібрані у справі докази, на підставі яких були прийняті оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV