ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 березня 2019 року
справа №818/1451/15
адміністративне провадження №К/9901/19434/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у складі судді Опімах Л.М.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року у складі суддів Сіренко О.І., Спаскіна О.А., Перцової Т.С.
у справі № 818/1451/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»
до Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким Товариству за затримку сплати суми грошового зобов'язання накладено штраф у розмірі 20 % від суми зобов'язання, з мотивів безпідставності його прийняття.
26 серпня 2015 року Сумський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив за необґрунтованістю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що протягом листопада 2014 року позивачем здійснено ряд платежів на суму 825 134,36 грн з зазначенням в платіжних дорученнях призначення платежів як сплата розстрочених грошових зобов'язань, та в порядку календарної черговості зараховане як сплата грошового зобов'язання за червень 2014 року.
У січні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій Товариство, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Позивач стверджує, що з огляду на відсутність податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю відповідача, про результати якої складено акт № 2/1503/34013028 від 5 січня 2015 року, за висновками якого 27 січня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000851503/4809 про зобов'язання платника податків сплатити штраф в сумі 165 026,87 грн за затримку на 120 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 825 134,36 грн.
Перевіркою встановлено, що Товариство не своєчасно сплатило суму самостійно визначеного грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень 2014 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанці