ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 березня 2019 року
справа №806/1672/16
адміністративне провадження №К/9901/40859/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма»
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у складі судді Гуріна Д.М.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів Шевчук С.М., Бучик А.Ю., Мацького Є.М.
у справі № 806/1672/16
за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма»
про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2016 року Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач у справі) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма» (далі - відповідач у справі), в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
11 жовтня 2016 року Житомирський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, надав Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирський області дозвіл на погашення податкового боргу відповідача в сумі 286 324,48 грн. за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі. Приймаючи рішення суди виходили з наявності у відповідача податкового боргу та відсутності коштів на рахунках боржника у банках.
У жовтні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на неповне з'ясування обставин, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано як юридична особа Житомирським міським управлінням юстиції 15 травня 1991 року, перебуває на обліку податкового органу як платник податків і зборів з 20 грудня 1993 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача станом на 1 вересня 2016 року становить 286 324,48 грн., яка складається із заборгованості зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у сумі 94 503,92 грн., зі сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 3 424,02 грн., зі сплати податку на додану вартість у сумі 89 394,62 грн., з орендної плати з юридичних осіб у сумі 102 001,87 грн., що частково нараховані платником податків та частково нараховані контролюючим органом.
Наявність заборгованості підтверджується довідкою про стан заборгованості від 1 вересня 2016 року № 798/17.
Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем суми податкового боргу, рішень контролюючого органу або суду про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Про факт погашення боргу відповідач не заявляє в апеляційній чи касаційній скаргах.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи