ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
м. Київ
справа №686/1858/15-а
адміністративне провадження №К/9901/8736/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 6 квітня 2016 року (головуючий суддя Пасічний Т.З.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року (головуючий суддя Малахова Н.М., судді: Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі №686/1858/15-а за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького міського центру зайнятості (надалі також - відповідач, Центр зайнятості), в якому просив:
- визнати неправомірними рішення - відмову у реєстрації його безробітним та зобов'язати відповідача зареєструвати його як безробітного, що звернувся до відповідача 28 грудня 2014 року,
- визнати неправомірним рішення-відмову у надані йому допомоги по безробіттю та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати вказану допомогу,
- визнати неправомірним рішення-відмову у наданні одноразової допомоги-виплати по безробіттю для організації підприємницької діяльності та зобов'язати відповідача надати цю допомогу.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 25 грудня 2014 року він перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту м. Хмельницького як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення зони антитерористичної операції. У грудні 2014 він звернувся до відповідача з проханням зареєструвати його як безробітного, надати йому допомогу по безробіттю та надати одноразову допомогу-виплату по безробіттю для організації підприємницької діяльності, проте, отримав відмову у задоволенні всіх вимог, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 6 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року у задоволені позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 25 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міського центру зайнятості з вимогою про взяття його на облік як безробітного, призначити йому допомогу по безробіттю та виплатити одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності.
У відповіді на запит ОСОБА_1 Хмельницький міський центр зайнятості зазначив, що позивачу було правомірно відмовлено у наданні статусу безробітного та отриманні одноразової допомоги, оскільки на момент звернення до центру позивач досягнув пенсійного віку. Особи пенсійного віку мають право перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати інформаційно-консультаційні послуги, пов'язанні з пошуком роботи.
Суди визнали такі дії відповідача правомірними, мотивуючи свої рішення тим, що приписами ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. В свою чергу, приписами п.13 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку. Відповідно до приписів ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
На час звернення до відповідача, позивачу виповнилося 63 роки, тобто він досягнув пенсійного віку. Отже, враховуючи вищенаведені норми закону та те, що позивач досягнув пенсійного віку визначеного ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суди дійшли висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у реєстрації його безробітним.
Окрім того, п. 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (чинного на час виникнення спірних відносин) встановлено, що допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Оскільки позивач правомірно не зареєстрований як безробітний, суди дійшли висновку про безпідставність позовних вимог в іншій частині.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ним зроблено і випробувано винахід для нетравматичного транспортування хворих/поранених будь-якої важкості без застосування будь-якої анестезії, яке в наступному було визнано винаходом і розміщено на інтернет сторінці Всесвітньої організації інтелектуальної власності. На думку позивача, відмова у реєстрації його безробітним та виплати одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності з посиланням на досягнення ним вікової межі є дискримінацією за віковою ознакою, що є порушенням норм Закону України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні», ст.64 Конституції України. Не надання правової оцінки цим доводам судами попередніх інстанції є порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, судами не надано правової оцінки його доводам щодо порушення відповідачем норм ст.46 Конституції України в частині права на соціальний захист, ст.43 Конституції України в частині права на працю, ст.42 Конституції України в частині права на підприємницьку діяльність. Порушення судом першої інстанції норм права позивач пов'язує також із зазначенням ним у судовому рішенні на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, відмову у задоволенні відводу, допущення описок у судовому рішенні, розгляд справи у відсутність відповідача за наявності ухвали про визнання його явки обов'язковою, залучення до матеріалів справи непідписаних заперечень на адміністративний позов та тривалий розгляд справи. Такі порушення на думку позивача є підставою для винесення окремої ухвали відносно головуючого судді у суді першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI (далі - Закон №5067-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №5067-VI, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;
2) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;
8) зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;
13) особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку;
16) працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров'я здатні до активної трудової діяльності.
Отже, «безробітний» і «зареєстрований безробітний» мають різний правовий статус в розумінні Закону №5067-VI, і, відповідно, різне правове регулювання.
Так, відповідно до частини першої статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути:
1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";
3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Частиною другою наведеної статті встановлено, що статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року N1533-III (далі - Закон №1533-ІІІ).
Статтею 22 наведеного Закону визначені умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю.
Так, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною сьомою наведеної статті встановлено, що допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Статтею 31 Закон №1533-ІІІ визначені підстави припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості. Так, однією з підстав припинення виплати допомоги по безробіттю є призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку (п.7 ст.31).
Відповідно до Закону №1533-ІІІ Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року N307 затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який був чинним на момент виникнення спірних право