Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 417/1442/15-ц
провадження № 61-8437св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, Краснопільська сільська рада Марківського району Луганської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 02 червня 2016 року у складі судді Шкирі В. М. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 07 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Дронської І. О., Єрмакова Ю. В., Заіки В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Краснопільської сільської ради Марківського району Луганської області (далі - Краснопільська сільська рада) про визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування та порушення земельного законодавства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що він є власником квартири «а» з надвірними будівлями та присадибної земельної ділянки площею 0,0852 га, які розташовані по АДРЕСА_1. При проведенні ремонту квартири та облаштуванні прибудинкової території він встановив, що на територію його двору відсутній проїзд зі сторони асфальтованої дороги у зв'язку з тим, що ОСОБА_5, яка є суміжним землекористувачем, загородила його парканом, самовільно замінивши старий паркан на новий. Власником сусідньої земельної ділянки є правонаступник ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, - дружина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 він звернувся до ОСОБА_5 з вимогою про надання йому дозволу на проїзд до свого двору, однак отримав відмову. 27 серпня 2015 року він звернувся до Краснопільської сільської ради із заявою про усунення порушень земельного законодавства шляхом встановлення спільної межі між сусідніми земельними ділянками та відновлення межової споруди (паркану). Листом від 08 вересня 2015 року Краснопільська сільська рада повідомила йому про відповідність меж земельної ділянки ОСОБА_5 державному акту про право власності на земельну ділянку та про зведення нею нового паркану на належній їй на праві власності земельній ділянці. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати незаконною бездіяльність Краснопільської сільської ради щодо встановлення спільної межі в натурі між земельними ділянками, що належать йому та ОСОБА_5, і зобов'язати Краснопільську сільську раду усунути порушення земельного законодавства шляхом встановлення спільної межі в натурі між вказаними земельними ділянками.
Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 02 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що право власності або право користування ОСОБА_4 земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2», не порушені, оскільки він не набув в установленому законом порядку такі права. Факт проживання позивача із сім'єю за вказаною адресою не свідчить про набуття ним права власності або права користування земельною ділянкою на законних підставах.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 07 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Марківського районного суду Луганської області від 02 червня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У вересні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Марківського районного суду Луганської області від 02 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 07 вересня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що в серпні 2015 року він разом із сім'єю вселився у квартиру «а» з надвірними будівлями, розташовану на присадибній земельній ділянці площею 0,0852 га по АДРЕСА_1, яка знаходиться в його фактичному володінні та користуванні. Оскільки із серпня 2015 року він є володільцем і користувачем вказаної земельної ділянки, яка суміжна із земельною ділянкою відповідача площею 0,1793 га, то він має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин частину першу статті 395, частину першу статті 396, статтю 397 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Право власності на земельну ділянку площею 0,1793 набуто чоловіком ОСОБА_5 незаконним шляхом, у зв'язку з чим на розгляді у Марківському районному суді Луганської області знаходиться справа № 417/1331/15-ц за його позовом до Краснопільської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та про визнання недійсним державного акту на землю і скасування його державної реєстрації. Суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки бездіяльності Краснопільської сільської ради, яка не вирішила спір щодо межі спірних земельних ділянок.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Марківського районного суду Луганської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 лютого 2018 року справу № 417/1442/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 05 лютого 2002 року ОСОБА_7 була приватизована присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1, на яку 13 березня 2002 року Краснопільською сільською радою було видано державний акт про право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 265.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 12 липня 2013 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у справі № 417/221/13-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання права власності, якою за ОСОБА_8 визнано право власності на квартиру «а» з надвірними будівлями, яка розташована по АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 0,0852 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку. Закрито провадження у справі.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 12 липня 2013 року скасовано і передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 29 грудня 2015 року у справі № 417/221/13-ц позов ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа - ОСОБА_5, про визнання правочину дійсним і визнання права власності на нерухоме майно залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року) (належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності).
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 28 травня 2015 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у справі № 417/437/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про визнання правочину дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, якою визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру «а» по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0852 га, кадастровий НОМЕР_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану та тією ж адресою. Закрито провадження у справі.
Однак ОСОБА_4 не зареєстрував за собою право власності на вищевказану квартиру і земельну ділянку.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 01 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 28 травня 2015 року у справі № 417/437/15-ц скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання в установленому законом порядку. Вказане судове рішення мотивоване тим, що ухвала суду першої інстанції від 28 травня 2015 року постановлена з порушенням порядку, встановленого для вирішення питання щодо визнання мирової угоди.
ОСОБА_4 разом з дружиною та дітьми проживають без реєстрації у квартирі «а» по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Краснопільської сільської ради від 26 січня 2016 року № 87, та фактично користуються земельною ділянкою за зазначеною адресою, що підтверджується актом обстеження домоволодіння, складеним 22 січня 2016 року депутатом сільської ради і свідками, посвідченим 26 січня 2016 року секретарем Краснопільської сільської ради Солдатко Т. В.
14 листопада 2000 року чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_6 придбав 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, що прилягають до цієї частини будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 14 листопада 2000 року, посвідченим приватним нотаріусом Марківського районного нотаріального округу Ченакал Е. Л. та зареєстрованим у реєстрі за № 2174.
05 лютого 2002 року ОСОБА_6 оформив право власності на земельну ділянку, на якій розташована 1/2 частина придбаного ним житлового будинку, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 254.
ОСОБА_14 зареєстрована та проживає у квартирі «б» по АДРЕСА_1, яка належала на праві власності її чоловіку ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 10 лютого 2015 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 у справі № 417/397/14-ц за позовом ОСОБА_5, яка діяла в своїх