ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2019 року
Київ
справа №826/13842/15
адміністративне провадження №К/9901/27158/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 (судді Саприкіна І.В., Епель О.В., Карпушова О.В.)
у справі № 826/13842/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр» (далі - позивач, ТОВ «Юркомцентр») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 № 0000592205.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2015 та задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2015.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.01.2015 по 20.01.2015 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 19.11.2014 № 93 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Юркомцентр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Донна-Трейд» та ТОВ «Меріленд Сіті» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 27.01.2015 №296/26-56-22-04-04/32250229 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 244 952,00 грн., в т.ч. за серпень 2014 р. - 244 952,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 12.02.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 306 190 грн, з яких 244 952 грн - за основним платежем та 61 238 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з акту перевірки від 27.01.2015 №296/26-56-22-04-04/32250229 та доводів касаційної скарги підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Меріленд Сіті», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, оскільки неможливо встановити факт походження товару, придбаного у ТОВ «Меріленд Сіті» надання послуг, та їх зв'язок з господарською діяльністю товариства. Крім того, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність трудових ресурсів, основних фондів, доказів перевезення товарів, наявності спеціальних складських приміщень, сертифікатів відповідності товару, доказів, якими силами та засобами здійснювалося завантаження, розвантаження товару. Товариством не надано до перевірки товарно-транспортних накладних та доказів розрахунків в повному обсязі за придбані товари. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Донна-Трейд» відповідачем зазначено, що до складу податкового кредиту віднесено 25 податкових накладних, виписаних ТОВ «Донна-Трейд» на адресу ТОВ «Юркомцентр» сума ПДВ у яких становить менше 10 000 грн, що свідчить про маніпулювання звітними даними. В даних до перевірки документах відсутні дані щодо виду, часу, змісту та обсягу господарської операції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевіркою не встановлено порушень щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Донна-Трейд», разом з тим, такі встановлені між позивачем та ТОВ «Меріленд Сіті».
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що із наданих позивачем документів неможливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з такого.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду,зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або ін