Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 913/64/2012
провадження № 61-35514св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), КарпенкоС. О., Стрільчук В. А.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_4 (за первісним позовом); ОСОБА_5 (за зустрічним позовом),
відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (за первісним позовом); ОСОБА_4 (за зустрічним позовом),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року у складі судді Пулика М. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_8, спадкоємцями майна якої за законом були її тітки: ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, які успадкували 3/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_2, а 1/4 частини успадкувала її мати - ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, яка за життя склала на її користь заповіт, за яким заповіла їй все належне їй майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_2.
Оскільки 24 грудня 2004 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом тільки на однокімнатну квартиру, а на 1/4 частини вищезазначеного домоволодіння їй не видано таке свідоцтво у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на ім'я померлої, це спонукало її звернутися з даним позовом.
У червні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поновлення строку позовної давності, визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позов мотивований тим, що у червні 2009 року їй стало відомо, що її рідна сестра ОСОБА_9 за життя склала заповіт, посвідчений Калуською районною державною нотаріальною конторою 28 січня 2004 року, за умовами якого все належне їй майно заповіла племінниці ОСОБА_4, яка після смерті спадкодавця звернулася в нотаріальну контору та отримала свідоцтво про право на спадщину. Проте племінниця ввела ОСОБА_9 (спадкодавця) в оману, переконавши, що буде доглядати за нею, здійснюючи психологічний тиск, спонукала її до написання заповіту на свою користь і такий не відповідав дійсній волі померлої.
Підставою для визнання заповіту недійсним є також психічне захворювання заповідача, яка страждала стійким хронічним розладом психічної діяльності у формі органічного розладу особистості та поведінки, змішаного ґенезу, ускладненого динамічними порушеннями мозкового кровообігу, що позбавляло її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рожнятівського районного суду від 26 грудня 2014 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 29 липня 2015 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 спадкового домоволодіння в АДРЕСА_2, власником якого на день смерті була ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поновлення строку позовної давності, визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 7 050,00 грн витрат на правову допомогу, 3 180,00 грн. за проведення судово-психіатричної експертизи, 156,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_9 на момент складання та підписання заповіту була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними , а її волевиявлення було вільним, отже з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності із встановленими фактичними обставинами справи, за ОСОБА_4 на підставі заповіту від 28 січня 2004 року підлягає визнання права власності на майно власником якого, згідно свідоцтва про право на спадщину від 14 квітня 1992 року, на день смерті була ОСОБА_9
Водночас відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності таких вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і не свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2017 року ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник участі у справі не брала, а її інтереси представляв її чоловік ОСОБА_10 на підставі довіреності, яку вона йому видала для отримання пенсії, оскільки сама проживала та працювала за кордоном. Також заявник зазначила, що первісний позов вона не визнає, натомість підтримує зустрічний позов. ЇЇ представник ОСОБА_10 не мав права від її імені подавати заву про визнання первісного позову, адже на той момент дія довіреності закінчилась. З такими доводами погодився й суд апеляційної інстанції.
Водночас заявник зазначила, що позивач за первісним позовом вже отримала частину спадщини у спірному домоволодінні на яку вона претендує.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Сторони не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2018 року матеріали справи № 913/64/2012 та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 квітня 1992 року після смерті ОСОБА_8, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 є власниками 3/4 частин домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2, а власником 1/4 частини зазначеного домоволодіння є ОСОБА_7, що підтверджується додатковим свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 листопада 1992 року.
Згідно з довідкою Ясеновецької сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 18 листопада 2008 року, свідоцтва про право на спадщину за законом на це домоволодіння, видані Першою Рожнятівською нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 14 квітня 1992 року та на ім'я ОСОБА_7 від 14 листопада 1992 року в погосподарських книгах за 1992 рік не зареєстровані.
28 січня 2004 року ОСОБА_9 склала заповіт, яким все належне їй на день її смерті майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, заповіла своїй племінниці ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла.
24 грудня 2004 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_2, а також відсутні і відомості про власника (власників будинку).
Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи, складеного 05 травня 2011 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз підписи від імені ОСОБА_9, розташовані в лінійці «(підпис)» на лицьовому боці заяви від її імені в комісію про призначення пенсії з датою складання 16 вересня 1986 року; в лінійці після слова «Підпис:» двох примірників заповіту від її імені, складеного і посвідченого державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори М. В. Локатир 28 січня 2004 року, а також в графі «Розписка про одержання нотаріально оформленого документа» реєстру для реєстрації нотаріальних дій - Д (посвідчення заповітів, договорів відчуження житлових будинків, земельних ділянок та інших, виданих спадкових справ, тощо) Калуської районної державної нотаріальної контори за 2004 рік під №Д-53; першим після слова «Підписи»: в першому примірнику договору міни квартир, складеного 30 травня 2002 року між гр-ми ОСОБА_9 та ОСОБА_12, посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О. М. під реєстр. №Д-1033 - виконані однією особою.
Підписи від імені ОСОБА_9, розташовані в лінійці після слова «Підпис:» двох примірників заповіту від її імені, складеного і посвідченого державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори М.В. Локатир 28 січня 2004 року, а так