Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 558/30/17
провадження № 51-7292км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В. К.,
суддів Марчук Н. О., Короля В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кононської І. Є.,
прокурора Рибачук Г. А.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 11 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року в кримінальному провадженні № 12016180220000183 щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лаврів Луцького району Волинськоїобласті, жителя АДРЕСА_1
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк тримання під вартою з 01 листопада 2016 року по 01 лютого 2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк тримання під вартою з 01 листопада 2016 року по 01 лютого 2017 року та з 12 травня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 24 жовтня 2016 року близько 16:00, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 господарстві ОСОБА_2, де він проживав разом зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесного конфлікту з останньою умисно наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в ділянку грудної клітки, один удар правою ногою у ліву нижню частину грудної клітки (живіт) та численні удари у інші частини тіла потерпілої, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити судові рішення та пом'якшити призначене йому покарання.Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: знаходження на його утриманні 4 малолітніх дітей, наявності у нього хвороби - альтернативна косоокість, та те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що, на його думку, дає можливість призначити йому покарання в мінімальних межах. Вказує також про безпідставне задоволення в повному обсязі позовних вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди. Зазначає про те, що в матеріалах провадження відсутні докази перебування його у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину. Крім того, просить перевірити правильність застосування ч. 5 ст. 72 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, змінити судові рішення та пом'якшити призначене йому покарання. Окрім того в судовому засіданні просив перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 119 КК України.
Прокурор Рибачук Г. А. вважала касаційну скаргу необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни. Також заперечувала щодо перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 119 КК України.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Твердження ОСОБА_1 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається із кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, враховував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винуватого, котрий відповідно до характеристики, виданої виконкомом Малівської сільської ради Демидівського району, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за насилля в сім'ї у виді громадських робіт, зловживає спиртними напоями, згідно характеристики Лаврівської сільської ради Луцького району характеризується посередньо, психічними захворюваннями не страждає, здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, працездатний, має альтернуючу розбіжну косоокість, алкоголізмом та наркоманією не страждає. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд врахував те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності та раніше не судимий. Обставиною, яка обтяжує покарання, місцевий суд врахував скоєння ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп'яніння. Враховуючи наведені обставини, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією статті, дійшов висновку, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів. При цьому, враховуючи дані про особу засудженого, суд не знайшов підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією зазначеної статті КК України.
На думку колегії суддів є правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про необхідність призначення засудженому покарання, передбаченого санкцією статті, за якою його визнано винуватим.
Таким чином, призначивши засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, суд не порушив вимог статей 50, 65 ККУкраїни, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого злочину, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому його не можна визнати невідповідним ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості. Покарання, призначене ОСОБА_1, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як вбачається з судового рішення, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій було визначено з урахуванням тяжкості моральних страждань, перенесених з вини засудженого, а також засад розумності та справедливості, і підстав вважати його необґрунтованим немає.
Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, як на підстави для твердження про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, були враховані місцевим судом при призначенні покарання