Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/14630/15-ц
провадження № 61-7603св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року у складі судді Астахової О. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалася на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року. З 2008 року вона та їхній з відповідачем неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідач став створювати їм перешкоди у проживанні у вказаній квартирі, а саме палив у приміщенні квартири, вселив іншу жінку та змінив замки у вхідних дверях, у зв'язку з чим вона вимушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2012 року зобов'язано відповідача не чинити їй та неповнолітньому сину ОСОБА_6 перешкод у проживанні в зазначеній квартирі та вселено їх у спірну квартиру. Однак ОСОБА_5 не виконує судове рішення, чим порушує право на житло її та їхнього з відповідачем неповнолітнього сина. У зв'язку з невиконанням судового рішення, на ОСОБА_5 накладалися штрафи, він неодноразово викликався на засідання служби у справах дітей і відносно нього відкрито кримінальне провадження щодо невиконання судового рішення. Враховуючи, що відповідач систематично порушує правила співжиття, псує житлове приміщення і використовує його не за призначенням, що унеможливлює її проживання у ньому, ОСОБА_4 просила виселити ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року позов залишено без задоволення.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено систематичне порушення відповідачем правил співжиття. Дії ОСОБА_4 направлені лише на позбавлення ОСОБА_5 права на проживання у спірній квартирі, в якій він зареєстрований з 1987 року.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що відповідач чинить їй та її неповнолітньому сину перешкоди у користуванні спірною квартирою, тривалий час порушуючи їх права на житло, гарантовані Конституцією України. Проживати у вищевказаній квартирі неможливо, оскільки вона перебуває в аварійному стані, який створено відповідачем. Поведінка ОСОБА_5 щодо тривалого невиконання судового рішення від 21 грудня 2016 року була навмисною. Всі можливі заходи впливу на відповідача використано, однак ОСОБА_5 створюються нові перешкоди у користуванні житлом. Висновок місцевого суду про не порушення відповідачем правил співжиття не відповідає дійсності.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
08 лютого 2018 року касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 18 січня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_6.
Спірна квартира не приватизована, однак у ній зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами існував спір щодо користування зазначеною квартирою, оскільки ОСОБА_5 намагався створити нову сім'ю і вселив без згоди ОСОБА_4 свою дружину ОСОБА_8 разом з дитиною.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2012 року у справі № 2-5788/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про примусове виселення, зобов'язання не чинити перешкоди у проживанні, вселення, відшкодування моральних збитків задоволено частково. Виселено із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_8 Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 та неповнолітньому сину ОСОБА_6 у проживанні в зазначеній квартирі та вселено їх у спірну квартиру.
31 березня та 08 квітня 2014 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Клименком Р. В. винесено постанови про накладення на ОСОБА_5 штрафів у зв'язку з невиконанням рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2012 року.
03 вересня 2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві направлено до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України подання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення), у зв'язку з невиконанням ним рішення суду про зобов'язання не чинити ОСОБА_4 та її неповнолітньому сину ОСОБА_6 перешкод у проживанні у спірній квартирі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі № 755/5093/16-ц відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5, заінтересовані особи: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві КлименкоР. В., ОСОБА_4, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії та скасування постанови про накладення штрафу.
Постановою заступника начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Крименка Р. В. від 12 травня 2016 року закінчено виконавче провадження № 40567207 щодо виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2012 року у зв'язку з фактичним виконанням його у повному обсязі.
Також рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2015 року позов ОСОБА_4, яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_12, до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житлом та вселення задоволено. Зобов’язано ОСОБА_5 не чинити перешкод малолітній ОСОБА_12 у користуванні квартирою АДРЕСА_1. Вселено малолітню ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вищевказану квартиру.
Судами встановлено і не заперечувалося сторонами, що під час розгляду вказаної справи ОСОБА_4 отримала ключі від спірної квартири і має безперешкодний доступ до неї.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 березня 2015 року у справі № 755/32084/14-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Служб