Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 727/802/17-ц
провадження № 61-23872св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
третя особа - приватний нотаріус ХоменкоМарина Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 травня 2017 року у складі судді: Літвінової О. Г. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Яремка В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа - приватний нотаріус Хоменко М. О., про визнання умов кредитного договору несправедливими.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11362384000, відповідно до якого він отримав кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 56 283 доларів США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. Процентна ставка за користування даним кредитом встановлена 14% річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 18 червня 2035 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту було укладено договір іпотеки № 88456 від 19 червня 2008 року, відповідно до умов якого він передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1
Позивач посилався на те, що при укладанні договору про надання споживчого кредиту банк допустив численні порушення, зокрема, перед укладенням договору працівники банку не попередили про валютні ризики, про умови договору, реальну плату за кредит, розрахунок відсоткової ставки за кредитом за весь термін кредитування, чим порушили право позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.
ОСОБА_4 просив суд визнати положення пунктів 1.1, 1.2, 1.2.2, 1.3, 1.3.1, 2.1, 2.3.5, 3.4.5 договору про надання споживчого кредиту несправедливими.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду від 29 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту сторони діяли добросовісно і дійшли домовленості відносно всіх його умов, в тому числі про юридичну сутність договору, строк його дії, коло обов'язків і прав кожної зі сторін. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, відповідач погоджувався із всіма умовами договору, про що свідчить його підпис в договорі і часткове погашення кредиту в іноземній валюті. Після укладення договору в 2008 році позичальник його не оспорював, приступив до його виконання і виконує тривалий час, тобто погодився з умовами договору. Договором визначено повернення кредиту в тій самій валюті, в якій видано кредит, що повністю відповідає суті договору кредиту (позики) і не суперечить чинному законодавству.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк повинен був в письмовій формі перед наданням кредиту ознайомити його з інформацією про умови кредитування. Апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки досліджував у повному обсязі умови договору про надання споживчого кредиту, а не лише оспорювані пункти договору. Суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному розгляду справи, зокрема не витребував у позивача та не перевірив розрахунок заборгованості, не перевірив період, за який здійснюється стягнення, з чого складається сума заборгованості.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що відповідно до укладеного договору про надання споживчого кредиту № 11362384000 від 19 червня 2008 року, ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 56 283 дол. США. з метою придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 Процентна ставка за користування даним кредитом встановлена 14 %