Постанова Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 703/5746/14-к
провадження № 51-703км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Стефанів Н.С.,
за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Цигана Ю.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянув касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанції, захисника Волосовського В.В. на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014250000000139, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 371 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 371 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_3 обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання чи роботи та періодично з`являтись до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 червня 2017 року апеляційні скарги прокурора та захисника Волосовського В.В. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду відносно ОСОБА_3 - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи начальником відділення розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, СВ Соснівського РВ у м. Черкасах УМВС України в Черкаській області, за обставин, викладених у вироку, 27 січня 2014 року, здійснюючи досудове розслідування кримінального провадження № 12014250040000380, вчинив дії, які призвели до завідомо незаконного затримання ОСОБА_1, а саме дав доручення оперативному підрозділу УБОЗ УМВС України в Черкаській області про встановлення місця знаходження та доставлення ОСОБА_1, а також склав протокол про його затримання у порядку, передбаченому ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), за відсутності для того законних підстав.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не повною мірою врахував доводи у його апеляційній скарзі щодо невиправданої м'якості призначеного ОСОБА_3 покарання та безпідставного застосування ст. 75 КК України. Ці доводи суд апеляційної інстанції усупереч положенням ст. 419 КПК України належним чином не спростував і, залишивши вирок місцевого суду без зміни, своє рішення не мотивував.
У змінах до касаційної скарги прокурор ставить вимогу змінити судові рішення щодо ОСОБА_3 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 371 КК України на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У касаційній скарзі захисник Волосовський В.В., посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вимагає скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю складу злочину, зокрема, відсутністю прямого умислу.
Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив у своїй ухвалі про вчинення ОСОБА_3 злочину середньої тяжкості, оскільки згідно зі ст. 12 КК України цей злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, і безпідставно не звільнив останнього від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Циган Ю.В. підтримав касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу захисника Волосовського В.В. підтримав частково.
Потерпілий ОСОБА_1 просив судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора і захисника - без задоволення.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_3 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що 27 січня 2014 року близько 9-ої год на нього напали невідомі особи, посадили в мікроавтобус, спочатку доставили до Соснівського РВ, потім - до бази УБОЗу, а близько 19-ої год того ж дня у Смілянському МВ слідчий ОСОБА_3 пред`явив йому підозру в участі у масових заворушеннях, в подальшому його помістили в ізолятор, де він ночував; показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про обставини незаконного затримання ОСОБА_1
Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними наказу начальника УМВС України в Черкаській області від 10 червня 2013 року № 899; заяви ОСОБА_1 про залучення до провадження його як потерпілого по факту безпідставного затримання та обрання щодо нього запобіжного заходу; доручення оперативному підрозділу УБОЗ УМВС України в Черкаській області на проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України від 27 січня 2014 року; повідомлення заступника начальника УБОЗ ОСОБА_13 від 5 червня 2014 року про виконання доручення слідчого ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 було запрошено до слідчого та після затримання в порядку ст. 208 КПК України останнього доставлено до суду; повідомлення начальника УБОЗу від 16 червня 2014 року про виконання доручення слідчого ОСОБА_3 щодо доставки ОСОБА_1 до суду для обрання йому запобіжного заходу; рапорту від 27 січня 2014 року про затримання ОСОБА_1 та доставку його до слідчого Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області; довідки начальника ІТТ Шполянського РВ УМВС Укр