Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 2-3112/10
провадження № 61-8172св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 грудня 2010 року у складі судді Дерунець О. А. та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 04 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 258, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 26 000 доларів США під 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 03 вересня 2012 року. Додатковим договором від 02 грудня 2008 року збільшено процентну ставку до 17,5 % річних. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором станом на 18 березня 2010 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 24 386,12 доларів США, що еквівалентно 195 137,73 грн, та 19 559,55 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 20 319,97 доларів США, заборгованість за процентами - 4 066,15 доларів США, штраф за несвоєчасне виконання зобов'язання з повернення кредиту та процентів - 19 559,55 грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 31 березня 2009 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 1, за яким поручитель зобов'язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором. Враховуючи викладене, ПАТ «ВіЕйБі Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 214 697,28 грн та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 грудня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_6 на корить ВАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитом та процентами в сумі 24 386,12 доларів США, що станом на 18 березня 2010 року еквівалентно 195 137,73 грн, штраф за несвоєчасне виконання зобов'язання з повернення кредиту та процентів - 19 559,55 грн, а всього - 214 697,28 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_6 на корить ВАТ «ВіЕйБі Банк» судовий збір в сумі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн, а всього - 1 820 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задоволено частково. Заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_5 на корить ПАТ «ВіЕйБі Банк» кредитну заборгованість в сумі 17 333,20 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на корить ПАТ «ВіЕйБі Банк» кредитну заборгованість в сумі 177 804,48 коп. В задоволенні вимог про стягнення штрафу відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пунктом 4.5 кредитного договору, на який посилався банк, не передбачено сплати штрафу, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити за безпідставністю. Уразі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки кредитний договір було укладено 04 вересня 2007 року, а договір поруки - 31 березня 2009 року, то поручитель не може нести відповідальність за зобов'язаннями позичальника стосовно сплати щомісячних платежів до 31 березня 2009 року. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень вищевказаної статті порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що поручитель повинен нести солідарну з позичальником відповідальність в межах шестимісячного строку дії поруки за кожним із щомісячних платежів - за період з вересня 2009 року до моменту звернення банку до суду з цим позовом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 грудня 2010 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_6 кредитної заборгованості та судових витрат і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в означеній частині відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що умовами кредитного договору визначено щомісячний ануїтетний платіж в розмірі 433,33 доларів США. Оскільки поручитель повинен нести солідарну відповідальність в межах шестимісячного строку дії поруки по кожному із щомісячних платежів, то сума, яка підлягала стягненню з ОСОБА_6, мала становити 2 599,98 доларів США (433,33 доларів США х 6 місяців), що еквівалентно 20 704,94 грн, а не 177 804,48 грн, яку стягнув апеляційний суд. З 15 травня 2009 року у позичальника утворилася прострочена заборгованість за кредитом, яку він перестав сплачувати, тому впродовж шести місяців банк мав пред'явити вимогу до поручителя щодо виконання ним зобов'язання.Оскільки ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду з позовом лише 19 березня 2010 року, то порука є припиненою.
У березні 2018 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 грудня 2010 року залишити без змін, посилаючись на те, що цей судповно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
12 лютого 2018 року справу № 2-3112/10 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в касаційному порядку лише в частині вирішення питання про стягнення заборгованості з поручителя, тому і переглядається Верховним Судом тільки в цій частині.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (