Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 491/1447/16-ц
провадження № 61-25153св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - комунальне підприємство Ананьївської районної ради «Редакція газети «Вісті Ананьївщини»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 21 березня 2017 року у складі судді: Желяскова О. О. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гайворонського С. П., Кононенко Н. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до комунального підприємства Ананьївської районної ради «Редакція газети «Вісті Ананьївщини» (далі - КП «Вісті Ананьївщини») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Позов обґрунтований тим, що з 04 січня 1999 року ОСОБА_4 працював в редакції районної газети «Вісті Ананьївщини», останнім часом на посаді оператора комп'ютерного набору. Згідно наказу № 31 від 01 листопада 2016 року позивач був звільнений з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП з 02 листопада 2016 року за відсутність на роботі без поважних причин 28 жовтня 2016 року протягом більше трьох годин робочого дня. Копію вказаного наказу отримав 02 листопада 2016 року.
Позивач вказував, що звільнення є незаконним, а наказ таким, що підлягає скасуванню з поновленням його на роботі, не заперечуючи того факту, що 28 жовтня 2016 року з 10.00 год до 12.00 год був відсутнім на робочому місці, оскільки як працівник редакції знаходився на сесії Ананьївської районної ради, де мав слухати звіт редактора районної газети. До редакції він не повернувся через те, що попередні півтора-два роки в останній день робочого тижня, з дозволу та за згодою редактора, редакція працювала до обіду (після обіду жіноча половина колективу влаштовувала санітарний час, а чоловіки поверталися додому). До 28 жовтня 2016 року ніяких претензій з цього приводу з боку редактора не було. Тому вважав, що його звільнення спричинене критикою з його боку професійних якостей редактора газети ОСОБА_5 на одному із засідань постійної комісії районної ради, тобто є цілком спланованою акцією, а відсутність позивача на роботі 28 жовтня 2016 року лише прискорила розправу над ним.
Оскільки звільнення з роботи є дисциплінарним стягненням, порядок накладення якого передбачено статтею 149 КЗпП, власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника. Однак відповідач проігнорував вимоги закону, не використав можливість застосування іншого стягнення у вигляді догани.
ОСОБА_4 просив: визнати недійсним наказ від 01 листопада 2016 року № 31 про звільнення з роботи; скасувати наказ від 01 листопада 2016 року № 31 про звільнення з роботи; поновити на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 21 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_4 здійснив прогул на робочому місці 28 жовтня 2016 року, оскільки був відсутній на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня - з 13 год 00 хв до 17 год 00 хв. Звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП є правомірним та здійснене з дотриманням вимог чинного законодавства України. Позивач не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про неврахування рішення апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2013 року, яким позивача ОСОБА_4 було поновлено на роботі в КП «Вісті Ананьївщини» з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди апеляційний суд вказав, що оскільки предметом судового розгляду було звільнення позивача, яке відбулось 26 березня 2012 року по пункту 3 статті 40 КЗпП (за систематичне невиконання посадових обов'язків, не етичну поведінку, завдання образ, заборону працівникам редакції виконувати посадові обов'язки), а тому жодним чином не пов'язаний з предметом цієї справи, яким є питання щодо законності звільнення позивача за прогул, який ним здійснений 28 жовтня 2016 року, тобто через 4 роки і 7 місяців після виниклих правовідносин і через більше ніж 3 роки після ухвалення вказаного судового рішення.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_4 надіслав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що його звільнення з роботи є дисциплінарним стягненням, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника. Акти наданні відповідачем сфальсифіковані. Відсутність на робочому місці 28 жовтня 2016 року не призвела до будь-якої шкоди газеті.
У серпні 2017 року КП «Вісті Ананьївщини» надіслало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Заперечення мотивоване тим, що мотиви та підстави зазначені в касаційній скарзі є необґрунтованими. Позивач не навів необхідних доказів. Звільнення позивача відбулося відповідно до чинного законодавства. Позивач неодноразово порушував правила внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується відповідними актами та наказами.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону