Постанова
Іменем України
23 січня 2018 року
місто Київ
справа № 487/7131/15-ц
провадження № 61-4660св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Заводський ВДВС ММУЮ) про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 16 січня 2006 року ОСОБА_2 придбала з прилюдних торгів 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1, сплативши за нього кошти в розмірі 167 500, 00 грн. Зазначене нерухоме майно належало Закритому акціонерному товариству «Парус - Люкс» (далі - ЗАТ «Парус - Люкс») та реалізовано з прилюдних торгів в порядку примусового виконання судового рішення.
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року зазначені торги визнані недійсними у зв'язку з порушенням при проведенні торгів вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Порядок № 68/5). Посилаючись на те, що відчуження майна з прилюдних торгів віднесено до угод купівлі-продажу, й така угода визнана недійсною у судовому порядку, але без застосування наслідків недійсного правочину, керуючись частиною першою статті 216, статтею 661 ЦК України, просила повернути їй сплачені за недійсним договором кошти шляхом стягнення їх з Заводського ВДВС ММУЮ.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач вимоги позову не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав недоведеності та необґрунтованості.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Судом стягнуто з Заводського ВДВС ММУЮ на користь позивача 167 500, 00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось такими мотивами. Враховуючи те, що свідоцтво про право власності на 3/5 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, визнано недійсним, і позивач, як одна із сторін укладеного договору, повинна повернути зазначене майно, то і, відповідно, інша сторона, організатор прилюдних торгів - Заводський ВДВС ММУЮ, повинен виконати зобов'язання з повернення одержаного у порядку виконання цього правочину, повернувши позивачу грошові кошти, сплачені нею за придбання зазначеного лоту з прилюдних торгів, які відбулись 30 січня 2006 року, у розмірі 167 500, 00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалось тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував особливості процедури проведення прилюдних торгів, не дослідив умови договору, укладеного між відділом ДВС та організацією, яка проводила торги, не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять даних про те, що прилюдні торги з продажу нерухомого майна були організовані та проведені саме Заводським ВДВС ММУЮ, не з'ясував дійсний характер спірних правовідносин, а також не вирішив питання відповідно до статті 33 ЦПК України 2004 року про залучення до участі у справі спеціалізованої організації як співвідповідача та дійшов передчасного висновку, що саме Заводський ВДВС ММУЮ, який проводив стягнення на підставі виконавчого документа, має повернути кошти за правочином, який був визнаний недійсним.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2, не погодившись із рішенням апеляційного суду, у травні 2016 року звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 послалася на те, що підставою для визнання правочину купівлі-продажу за результатом проведення прилюдних торгів недійсним слугувало порушення Заводським ВДВС ММУЮ вимог щодо повідомлення та отримання згоди заставодержателя на реалізацію майна. Про вчинення цих порушень вона не знала, а тому має право на відшкодування витрат, понесених під час придбання лоту. Заявник зазначала, що відповідно до матеріалів справи договір комісії між Заводським ВДВС ММУЮ та торгуючою організацією не укладався, а тому останній при укладенні угоди виступав представником державної виконавчої служби, яка в порядку реституції повинна повернути гроші, отримані за недійсним правочином.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 09 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконання виконавчого документа у зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем Заводського ВДВС ММУЮ арештовано та описано 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які перебували в заставі АБ «Південний» відповідно до договору, укладеного з ЗАТ «Парус - Люкс» від 10 червня 2002 року.
10 листопада 2005 року Заводський ВДВС ММУЮ звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимедіа софт» (далі - ТОВ «Мультимедіа софт», торгуюча організація) із заявкою на реалізацію зазначеного арештованого майна, що належало ЗАТ «Парус - Люкс».
16 січня 2006 року відбулися прилюдні торги з реалізації 3/5 частини житлового будинку за АДРЕСА_1, переможцем яких стала ОСОБА_2, запропонувавши 167 500, 00 грн, про що складено протокол проведення прилюдних торгів з реалізації майна за № 5150071/189.
30 січня 2006 року старшим державним виконавцем складено акт проведення прилюдних торгів, на підставі якого ОСОБА_2 отримала свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 13 лютого 2006 року, видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О. В., зареєстроване в реєстрі за №355.
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року, ухваленого за наслідком розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма Аменд» (далі - ТОВ «Аудиторська фірма Аменд») на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2013 року, визнанні недійсними прилюдні торги з реалізації 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1, проведені 16 січня 2006 року, оформлені протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 16 січня 2006 року за № 5150071/189 та актом проведення прилюдних торгів від 30 січня 2006 року з реалізації майна, належного ЗАТ «Парус - Люкс». Також визнано недійсним свідоцтво про право власності на майно, яке складається з 3/5 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1, видане 13 лютого 2006 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В.
Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу, п