Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 639/7506/15-ц
провадження № 61-27619св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року у складі судді: Іванової І. В., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визначення частки, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 5/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування за законом.
Первісний позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_7 На час смерті йому та його дружині ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належав будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 були баба ОСОБА_8, батько позивача ОСОБА_9 та її дядько ОСОБА_10 На момент смерті із спадкодавцем проживали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Дружина померлого ОСОБА_8 та його син ОСОБА_9 проживали разом зі спадкодавцем, а після смерті вступили в управління майном, а отже є такими, що прийняли спадщину. Інший син померлого - ОСОБА_10 спадщину не прийняв, оскільки заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подав, разом з батьками не проживав. Таким чином після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_8 та син ОСОБА_9, які мали право на спадкування по 1/2 частині спадкового майна.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 були батько позивача ОСОБА_9 та дядько ОСОБА_10 Спадщина після смерті ОСОБА_8 складалася з 1/2 частини будинку, якою вона володіла на праві власності, та 1/4 будинку, право на спадкування якої вона отримала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 Таким чином після смерті ОСОБА_8 її діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мали право на спадкування по 3/8 частини вищезазначеного будинку.
Не оформивши свого права на спадкове майно, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 До складу спадщини після смерті ОСОБА_9 входили 1/4 частина спірного будинку, право на спадкування якої він мав після смерті свого батька ОСОБА_7, та 3/8 частини будинку, право на спадщину якої він мав після своєї матері ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_10 За свого життя заяву про прийняття спадщини після своєї матері ОСОБА_8 він не подавав. Однак заяви про прийняття спадщини у встановлений строк подали його син та дочка, які є відповідачами у справі.
Таким чином ОСОБА_4 має право на спадкування після смерті свого батька ОСОБА_9 5/8 частин будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, на спадкування яких мав право її батько. У встановлений законом строк позивач звернулась до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На заяву щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 двічі отримала відмову через відсутність у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно, оригінали яких утримуються відповідачем ОСОБА_5
У подальшому, після отримання примірника зустрічного позову, позивач уточнила, що вона дізналася про видачу 18 березня 2016 року нотаріусом свідоцтв про право на спадщину на частку у спадковому майні відповідачам. Вважає, що вказані свідоцтва незаконні і порушують її права, оскільки відповідачі приховали від нотаріуса факт проживання ОСОБА_9 зі своїм батьками ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у спірному будинку на час їх смерті, а відповідно і факт прийняття ним спадщини після смерті батьків. Внаслідок цього нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину на майно, право на спадкування якого має вона.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила:
встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1;
встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2;
визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 18 березня 2016 року П'ятою Харківською нотаріальною конторою ОСОБА_5 та ОСОБА_6;
визнати за нею право власності на 5/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
У березні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про надання права на спадкування.
Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після свого батька ОСОБА_9 згідно статті 1261 ЦК України. ОСОБА_5, племінниця ОСОБА_9, за відсутності спадкоємців першої черги мала б право на спадкування тієї частини спадщини після смерті ОСОБА_9, яка належала б за законом її батькові ОСОБА_10 та спадкоємця другої черги після нього згідно статті 1262 ЦК України. Протягом тривалого часу, з 2005 року до дня смерті ОСОБА_9, ОСОБА_5 проживала разом із своїм дядьком у спірному будинку, опікувалась ним, матеріально забезпечувала та надавала всю іншу необхідну допомогу ОСОБА_9, який через похилий вік, хвороби та відсутність будь-яких власних коштів для існування був у безпорадному стані. Позивач за первісним позовом за цей час не тільки не надавала будь-якої допомоги, опіки чи піклування батькові, але й жодного разу не спілкувалась із ним.
Тому у неї виникло право на спадкування після смерті ОСОБА_9 разом із спадкодавцем першої черги ОСОБА_4 в рівних частках, згідно частини першої статті 1267 ЦК України, тобто по 1/4 частині спірного будинку. Спадщину після ОСОБА_9 вона прийняла, звернувшись із відповідної заявою до нотаріальної контори.
ОСОБА_5 просила надати їй право на спадкування після свого дядька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з його дочкою ОСОБА_4 в одній черзі та рівних частках.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудам АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. У іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом не доведено той факт, що ОСОБА_9 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом з ним та відповідно до вимог статті 549 ЦК УРСР прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Таким чином після смерті ОСОБА_7 спадщину у вигляді Ѕ частини спірного будинку прийняла його дружина ОСОБА_8, а тому з урахуванням належності їй на праві власності у цьому будинку 1/2 частини, після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 в цілому. ОСОБА_9 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановленому законом порядку та не оформивши своїх спадкових прав, помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді 1/2 частини будинку. ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька, подавши заяву нотаріусу після смерті батька, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на майно. У зв'язку із неможливістю позивача отримати оригінал правоустановчого документу на спадкове майно суд зробив висновок про часткове задоволення позову та визнання за позивачем право власності на Ѕ частину спірного домоволодіння. Також суд зробив висновок про те, що відсутні підстави визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 18 березня 2016 року П'ятою Харківською нотаріальною конторою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони видані без порушення норм чинного законодавства.
При відмові у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, суд зробив висновок про те, позивачем не надано допустимих належних доказів, що ОСОБА_9 до останніх днів був на її утриманні, протягом тривалого часу, через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Суд виходив із того, що ОСОБА_9 хоча і хворів на онкологічне захворювання, однак вільно пересувався, міг сам себе обслуговувати, помер не у похилому віці (60 років), тому відсутні підстави для застосування частини другої статті 1259 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову є обґрунтованими, оскільки суд зробив його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, у зв'язку з чим не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував матеріальної допомоги, стороннього догляду та піклування.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, щооскаржені рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 є незаконними та постановлені із порушення норм права, оскільки вона має право на зміну черговості на підставі статті 1259 ЦК України. Судом було встановлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 протягом тривалого часу з 2005 року проживала разом зі своїм дядьком ОСОБА_9, який помер у 2013 році у спірному будинку. Необхідність у спільному проживанні була викликана хворобою ОСОБА_9, якому було діагностовано онкологічне захворювання та в подальшому встановлено ІІ групу інвалідності. ОСОБА_9 залишився без опіки своїх дітей та без жодних засобів існування. Судом не було прийнято до уваги письмові докази - амбулаторну картку хворого у якій прямо зазначено, що стан хворого середньої тяжкості та хворий потребує стороннього догляду, який позивач здійснювала. Свідки також підтвердили тривалу опіку над спадкодавцем та байдужість з боку рідних дітей. ОСОБА_5 зазначає,