Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 757/16141/18-ц
провадження № 61-1097св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»,
представник позивача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у складі судді Мазурик О. Ф.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
03 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ «СК «Альфа-Гарант») в якому просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 767,86 грн, інфляційні витрати в розмірі 4 285,32 грн, 3 % річних в розмірі 858,32 грн, а всього 12 911,50 грн та судовий збір в сумі 704, 80 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок ДТП, автомобіль марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва 19 жовтня 2017 року стягнуто з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 20 802,54 грн, судові витрати в розмірі 413, 25 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 5 468,21 грн, судові витрати в розмірі 137,75 грн.
11 грудня 2017 року страховою компанією виконано рішення суду та сплачено суму в розмірі 21 215,79 грн, однак у зв'язку з неправильним розрахунком страховою компанією страхового відшкодування, відповідач прострочив його виплату у період з 27 липня 2016 року по 10 грудня
2017 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником станом на 21 грудня 2018 року не виконано вимоги ухвали суду, не надано доказів на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
11 січня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня
2018 року а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що повернення апеляційної скарги та визнання її неподаною з підстав того, що апеляційну скаргу подано ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, а доказів про те, що він є адвокатом суду не надано, є порушенням права на справедливий судовий захист, що випливає з обмеження права позивача на доступ до суду шляхом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції через свого представника.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Печерського районного суду міста Києва.
01 лютого 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
04 лютого 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень передбачені у статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:
Верховний Суд в оцінці оскаржуваного судового рішення врахував, що, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, реалізуючи право на апеляційне оскарження, звернувся через свого представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верхов