ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2019 року
Київ
справа №2а-6053/11/1070
адміністративне провадження №К/9901/27100/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Військової частини А-0543
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 року (Судді: Мацедонська В.Е, Лічевецький І.О., Мельничук В.П.),
по справі № 2а-6053/11/1070
за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (правонаступник Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області)
до Військової частини А-0543
про стягнення податкового боргу, -
В С Т А Н О В И В:
14.12.2011 року Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області (правонаступник Ніжинська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А-0543 (далі - відповідач, Військова частина А-0543) про стягнення податкового боргу з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 4 520,00 грн. Вказаний борг виник внаслідок несплати позивачем самостійно визначеної до сплати в розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 10.02.2010 року № 3562 за 4 квартал 2010 року суми вказаного податку.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення про задоволення позову та стягнення з Військової частини А-0543 податковий борг з податку з власників наземних транспортних засобів в розмірі 4 520,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою для направлення Вищим адміністративним судом України справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд стало не дослідження судом апеляційної інстанції дотримання позивачем положень податкового законодавства щодо направлення відповідачу податкової вимоги, що визначено п.95.2 ст.95 ПК України.
При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, про те що у відповідності до ст. 1 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 року № 1963-XII військова частина зобов'язана сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 року апеляційну скаргу Ніжинської ОДПІ задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено та стягнуто з рахунків Військової частини А-0543 суму податкового боргу в розмірі 4 520,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтував порушенням судом норм матеріального права внаслідок не врахування, що Військова частина А0543 та філія в/ч А0543 м. Ніжин не є власниками транспортних засобів та не здійснювали їх реєстрацію у Державній автомобільній інспекції, отже в розумінні статті 1 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 року № 1963-XII не є платником податку з власників транспортних засобів. Зазначив, що транспортні засоби знаходяться у військовій частині на праві оперативного управління. Тому при вирішенні питання про оподаткування слід керуватись ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України».
Крім того зазначив на неоднаковому застосуванні судом апеляційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що стало підставою для ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 року по справі № 2а-1941/10/2570, та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року по справі № 2а-1941/10/2570).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Справа у відповідності до ухвали Верховного Суду від 25.01.2019 року розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності наявності у позивача непогашеного податкового боргу, а також дотримання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, встановленого Податковим кодексом України.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно з пунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пунктів 95.1. та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом прода