1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №805/773/17-а

адміністративне провадження №К/9901/21662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №805/773/17-а

за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи в Донецькій області про визнання протиправними рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (головуючий суддя - Аляб'єв І.Г.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Компанієць І.Д., суддів: Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Обласного центру медико - соціальної експертизи в Донецькій області у якому, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправним рішення Центру медико - соціальної експертизи в Донецькій області № 1368 від 26 січня 2016 року щодо не встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності;

1.2. зобов'язати Центр встановити ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності;

1.3. зобов'язати Центр розробити для ОСОБА_1 індивідуальну програму реабілітації інваліда;

1.4. зобов'язати Центр виплатити на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди (упущену вигоду) у розмірі 6 229,10 гривень;

1.5. зобов'язати Центр виплатити на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 178 885 гривень.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач, в порушення положень нормативно-правових актів щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, реабілітації інвалідів в Україні, встановлення інвалідності не прийняв рішення про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

Вважає, що травма, отримана ним 13 серпня 2014 року, має стійкий характер, що призводить до порушень функцій організму. Оскільки відповідачем не прийнято рішення щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, позивач зазнав значних матеріальних втрат та моральних страждань. Просив задовольнити адміністративний позов.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

6. Касаційна скарга аргументована тим, що медико-соціальна експертна комісію в акті огляду від 26 січня 2016 року № 1368 невірно визначила ступінь обмеження життєдіяльності позивача, у зв'язку з чим відмовила йому у встановленні групи інвалідності. При цьому, суди попередніх інстанцій не обґрунтували підстав для висновку про те, що стійке порушення функцій життєдіяльності, зокрема, збільшення часу на пересування, не означає обов'язкового встановлення інвалідності.

Стан здоров'я позивача відповідає критеріям встановлення третьої групи інвалідності, на що суди уваги не звернули.

Законодавство визначає лише три ступені обмеження життєдіяльності (помірно виражений, виражений або значно виражений), які відповідають трьом групам інвалідності. Тому у спірному випадку МСЕК протиправно визначила ступінь обмеження життєдіяльності позивача як незначний.

Обмеження життєдіяльності позивача полягає у тому, що він почав більше часу витрачати на пересування, що є критерієм для встановлення ІІІ групи інвалідності. При цьому, МСЕК не здійснило перевірку цієї обставини шляхом проведення спеціальних клінічних досліджень;

Діагноз «помірний млявий парез» відповідає помірному, а не незначному ступеню втрати життєдіяльності.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2017 року.

8. Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

9. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. 01 грудня 2015 року постановою Військово-лікарської комісії ГУМВС України в Донецькій області по встановленню причинного зв'язку поранення, визнано наявність у колишнього начальника відділу ДАЇ з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району ОСОБА_1 вогнепального поранення, отриманого 13 серпня 2014 року лівої гомілки з наявністю чужорідних тіл, яке пов'язано із службовими обов'язками.

11. Відповідно до пункту 14 Акту № 14 «Про нещасний випадок», нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні ОСОБА_1 службових обов'язків.

12. 06 листопада 2015 року позивачу надане направлення на проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення ступені втрати працездатності.

13. 15 грудня 2015 року, позивач пройшов обласну медико-соціальну експертну комісію з приводу встановлення йому групи інвалідності та відсотка втрати працездатності у зв'язку із отриманим у зоні антитерористичної операції поранення.

14. Актом огляду медико-соціальною експертною комісією № 1368, зокрема у, пункті 30.4 Акту вказано про відсутність встановлення групи інвалідності. Цим же актом, позивачу встановлено 25 відсотків втрати працездатності.

15. Як вбачається з консультаційного висновку № 559 при обстеженні ОСОБА_1 ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» дані для зміни рішення МСЕК щодо встановлення 25 відсотків втрати працездатності відсутні.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Конституція України.

16.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Кодекс адміністративного судочинства України.

17.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875 - ХІІ (далі - Закон № 875);

18.1. Частина перша статті 2. Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

18.2. Частина перша статті 3. Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

18.3. Частина друга статті 6. Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його інвалідом.

19. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06 жовтня 2010 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961);

19.1. Абзац четвертий частини першої статті 1. Інвалідність - це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Обмеження життєдіяльності - це помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами.

19.2. Частина перша статті 1. Медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

20. Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.

20.1. Пункт 3. Експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

20.2. Пункт 17. Експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

20.3. Пункт 18. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.

21. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.

21.1. Пункт 11. Ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров'я яких пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представ

................
Перейти до повного тексту