ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2019 року
Київ
справа №826/10302/15
адміністративне провадження №К/9901/25125/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2015 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - Офіс, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги від 25 березня 2015 року №Ю-5 №0000314201 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 08 квітня 2015 року №0000474201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що кошти, які однією юридичною особою перераховуються іншій юридичній особі згідно з укладеними угодами, не відносяться до бази нарахування єдиного внеску, не підпадають під дію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) та не враховуються при визначені фонду оплати праці в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Перелік №1170) та Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Державним комітетом статистики України від 13 січня 2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713 (далі - Інструкція); крім того в самому акті перевірки встановлено, що Первинною профспілковою організацією при видачі путівок працівникам проведено декларування доходів фізичних осіб, отримувачів додаткового блага у вигляді наданих путівок, із зазначенням відповідного коду доходів та ідентифікаційного коду особи; до того ж відповідно до підпункту 165.1.35 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування; за наведеного, вимога та рішення про застування штрафних санкцій є протиправними і підлягають скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суди, проаналізувавши положення Закону №2464, Переліку №1170 та Інструкції, прийшли до висновку, що вартість путівок працівникам та вартість проїзних квитків входить до фонду заробітної плати (додаткової) Підприємства, а отже підпадає під визначення бази нарахування єдиного соціального внеску.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати з мотивів, наведених в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Офісом проведено планову виїзну перевірку Підприємства, за результатами якої складено акт планової перевірки від 25 березня 2015 року №258/28-10-42-10/19014832.
Перевіркою встановлено, що Підприємством відповідно до умов колективного договору перераховувались профспілковій організації кошти для придбання та видачі працівникам, членам їх сімей і пенсіонерам підприємства путівок на оздоровлення, лікування та відпочинок, а також надавався безкоштовний проїзд на залізничному транспорті працівникам, їх дітям та пенсіонерам Підприємства.
Таким чином відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464, з огляду на що винесено вимогу від 25 березня 2015 року №Ю-5 №0000314201 про сплату боргу (недоїмки), якою донараховано зобов'язання зі сплати єдиного внеску в сумі 472340,70 грн.
08 квітня 2015 року Офісом прийнято рішення №0000474201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску, відповідно до якого застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 236227,62 грн.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є - роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (частина 1 статті 5 Закону №2464).
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
База нарахування єдиного внеску встановлена статтею 7 Закону №2464 й відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
В той же час перелік видів випл