П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 800/295/17
Провадження № 11-568заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
учасників справи:
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року (у складі колегії суддів Желтобрюх І. Л., Бевзенка В. М., Білоуса О. В., Данилевич Н. А., Шарапи В. М.) у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання незаконним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И Л А :
У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 27 червня 2017 року № 10/дп-17 (далі - Рішення) про направлення подання щодо звільнення його з посади судді Апеляційного суду Черкаської області.
На обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначив, що, на його думку, при винесенні оскаржуваного Рішення ВККС не було дотримано процедури розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, чим фактично було позбавлено його можливості надати пояснення та захистити свої права. Крім того, зауважує, що оскільки обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним присяги, мали місце 6 грудня 2013 року, ВККС було прийнято оскаржуване Рішення поза межами строку, передбаченого статтею 96 Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 26 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії судді ОСОБА_5 є істотним дисциплінарним проступком, проявом неповаги до інших суддів, грубим та систематичним порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Вимоги скаржника мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнятим за неповного з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Просить рішення цього суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
На обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог ОСОБА_5 вказує на те, що висновок про притягнення його до дисциплінарної відповідальності був зроблений ВККС односторонньо, без повного дослідження фактичних обставин справи та без вивчення всіх матеріалів дисциплінарної справи.
Посилається на протиправність застосування ВККС до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, яке передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), що не був чинним на час вчинення дій, подання скарг та відкриття дисциплінарного провадження.
Скаржник вважає, що ВККС прийняла спірне Рішення щодо порушень, які мали місце поза межами строку давності для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Зазначає, що оскаржуване Рішення було прийнято незаконним складом Комісії.
ОСОБА_5 стверджує, що його фактично було позбавлено можливості надати пояснення у справі та захистити свої права, оскільки не було взято до уваги його заяву про відкладення розгляду дисциплінарної справи щодо нього.
Крім того, скаржник зазначає, що Рішення Комісії прийнято на підставі перегляду відеороликів, розміщених у мережі Інтернет, які не ідентифіковані, та посилається на неможливість установити, які саме відео були переглянуті та яке їх місцезнаходження.
У відзиві на апеляційну скаргу Комісія заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У судових засіданнях позивач та його представник, представники Комісії підтримали відповідно апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву Комісії, врахувавши доводи позивача, його представників і представників відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі міркування.
За результатом розгляду дисциплінарної справи Рішенням ВККС від 27 червня 2017 року №10/дп-17 вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Апеляційного суду Черкаської області.
Так, спірне Рішення вмотивоване тим, що Комісія встановила факти, які свідчать про те, що головою Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_5 допущено систематичне та грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, тобто істотний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI, наслідком якого має бути дисциплінарна відповідальність судді.
Зокрема, ВККС встановила, що 30 березня 2015 року позивач як голова Апеляційного суду Черкаської області провів брифінг з представниками засобів масової інформації з приводу наявності конфліктної ситуації в цьому суді.
У Рішенні ВККС проаналізовані три епізоди, які оцінені Комісією таким чином.
Як убачається з відеозапису цього брифінгу, в ході його проведення голова суду ОСОБА_5, надаючи оцінку діям та характеризуючи особу судді Бондаренка С. І., неодноразово висловлювався зневажливо та неетично.
На виконання рішення Ради суддів України від 5 червня 2015 року № 56 позивач 31 липня 2015 року скликав збори суддів Апеляційного суду Черкаської області.
Зі змісту протоколу зборів суддів Апеляційного суду Черкаської області від 31 липня 2015 року вбачається, що ОСОБА_5 у присутності 39 суддів цього суду під час узгодження пропозицій до порядку денного зборів на пропозицію суддів примиритися брутально висловився на адресу судді Бондаренка С. І.
Окрім того, під час виступу голови Апеляційного суду Черкаської області на ХІІІ з'їзді суддів України, який відбувався 12-13 листопада 2015 року, ОСОБА_5, висловлюючи невдоволення рішенням Ради суддів України від 5 червня 2015 року № 56, а також тим, що з'їзд суддів України надав можливість виступити представникові Громадської організації «Автомайдан», припустився неетичної поведінки: допустив зверхнє ставлення та критичні висловлювання на адресу представників громадськості. Така поведінка та висловлювання офіційної особи, котра як голова суду представляє суд на офіційному зібранні суддів, також свідчить про порушення ОСОБА_5 морально-етичних принципів поведінки судді.
Саме наведені вище обставини були розцінені відповідачем під час прийняття спірного Рішення як такі, що свідчать про допущення ОСОБА_5 поведінки, яка у питаннях моралі, етики та доброчесності не узгоджується з його публічним зобов'язанням сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Отже, обставини, що послужили підставою для прийняття Рішення Комісії, відбулися під час брифінгу 30 березня 2015 року, зборів суддів Апеляційного суду Черкаської області від 31 липня 2015 року та виступу голови цього суду на ХІІІ з'їзді суддів України 12-13 листопада 2015 року, в ході яких ОСОБА_5 допустив систематичне грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, тобто істотний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI, наслідком якого є дисциплінарна відповідальність судді.
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, ВеликаПалата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) вимога справедливості судового рішення передбачає, що це рішення має достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та повинні оцінюватися у контексті обставин кожної справи. Суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією. Оцінюючи аргументи та докази, суди мають обґрунтувати їхні висновки шляхом наведення відповідних підстав.
Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів і доказів, поданих сторонами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії»).
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
Відповідно до пункту 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, Закон № 2453-VІ визнано таким, що втратив чинність.
Таким чином, з 30 вересня 2016 року організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначається Законом № 1402-VІІІ.
Відповідно до абзацу 2 пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у разі, якщо на день набрання чинності цим Законом ВККС прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, ВККС застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
На день відкриття дисциплінарної справи порядок її розгляду визначався Законом № 192-VIII, згідно з пунктом 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону № 1402-VIIIу редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження, та Закону № 2453-VІ, чинним на час подачі звернення.
Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів визначено Конституцією України та Законом № 1402-VIII.
Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування передбачені статтею 109 Закону № 1402-VIII.
Положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що застосовується у разі вчинення суддею визначених частиною восьмою цієї статті проступків, якими можуть бути визнані, зокрема, факти допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев'ятої цієї статті).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на час відкриття дисциплінарної справи) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування передбачені статтею 109 Закону № 1402-VІІІ відповідно до вимог абзацу другого пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер правопорушення, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень та інші обставини, що стосуються вчиненого суддею дисциплінарного правопорушення. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципів пропорційності (частина друга статті 109 Закону № 1402-VІІІ).
Частиною п'ятою статті 96 Закону № 2453-VI передбачено, що за наслідками дисциплінарного провадження Комісія може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
Висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути прийнятий, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (частина друга статті 97 Закону № 2453-VI).
Комісія у спірному Рішенні дійшла висновку про вчинення суддею ОСОБА_5 істотного дисциплінарного проступку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду. Зазначила про системність вчинення суддею ОСОБА_5 істотних порушень правил суддівської етики, а також те, що своїми діями він як носій судової влади України і тим більше як голова Апеляційного суду Черкаської області грубо порушив принципи професійної та етичної поведінки судді, що призводить до зневіри насамперед суддівського корпусу, а також громадян до судової влади в країні та завдає шкоди авторитету судової влади в Україні в цілому.
Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду погодився із висновком Комісії про те, що дії судді ОСОБА_5 є істотним дисциплінарним проступком, проявом неповаги до інших суддів, грубим та систематичним порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VІ є підставою для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
В апеляційній скарзі суддя ОСОБА_5, зокрема, вказує на те, що у Рішенні Комісії зазначено, що допущення головою суду обговорення у позапроцесуальний спосіб результатів розгляду будь-якої справи, надання оцінки діям судді є дисциплінарним проступком з огляду на порушення норм професійної етики та прояву неповаги до інших суддів.
Проте таке широке тлумачення ВККС поняття «порушення суддівської етики», на думку ОСОБА_5, суперечить пункту З частини першої статті 92 Закону
№ 2453-VІ, відповідно до якої суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави систематичного або грубого одноразового порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
ВеликаПалата Верховного Суду приймає такі доводи скаржника та вважає за доцільне зазначити таке.
Як зауважує Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), у державі, що керується верховенством права, громадськість має право очікувати прийняття загальних принципів, які сумісні з поняттям справедливого суду та гарантують основоположні права. Обов'язки, покладені на суддів, були визначені з метою гарантування їхньої безсторонності та ефективності їхніх дій (пункт 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС від 19 листопада 2002 року про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
Пунктом 8 Основних принц