П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 823/5247/15
Провадження № 11-1306апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича, Ірклієнка Юрія Петровича (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду, ПАТ «КБ «Стандарт», Банк відповідно), треті особи: ПАТ «КБ «Стандарт», Фонд, про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2017 року (суддя Тимошенко В. П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року (судді Кузьмишина О. М., Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду від 9 вересня 2015 року № 11 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу від 5 лютого 2015 року № 76762 та переказу коштів (транзакції), здійсненого ОСОБА_6 5 лютого 2015 року, в сумі 195 тис. грн на підставі платіжного доручення від 5 лютого 2015 року № 5198 на рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_1;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 7 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасува наказ уповноваженої особи Фонду від 9 вересня 2015 року № 11 «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними» в частині визнання нікчемними транзакцій та правочинів щодо рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_3; зобов'язав уповноважену особу Фонду включити дані про рахунки ОСОБА_3 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що відповідачем не доведено, що укладення депозитивних договорів та внесення коштів на депозитивні рахунки ОСОБА_3 містять ознаки нікчемого правочину, передбаченого частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Отже, за відсутності підстав нікчемності правочину уповноважена особа Фонду зобов'язана включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду, однак вказаних дій не вчинив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Разом із тим суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку про те, що станом на час розгляду справи відповідно до Закону № 4452-VIуповноваженою особою Фонду створюється та передається до Фонду саме перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а не перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Отже, позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, а тому суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог у цій частині.
Суди зазначили, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати уповноважену особу Фонду включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа Фонду звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду. У скарзі просить оскаржувані судові рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити. Уповноважена особа Фонду, з-поміж іншого, вважає, що предметом цього спору є питання дійсності правочину і виконання сторонами договірних відносин, а тому спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.
Фонд у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду, оскаржувані судові рішення - скасувати, в задоволенні позову - відмовити.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою 1 листопада 2018 року цю справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки уповноважена особа Фонду, зокрема, оскаржує рішення суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межахнаведені в касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій, 5 лютого 2015 року між ПАТ «КБ «Стандарт» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу № 76762, відповідно до умов якого Банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти. Датою повернення вкладу за вказаним договором є 12 лютого 2015 року (пункт 1.1 договору). Банк зобов'язався повернути вклади і виплачувати проценти за вкладами на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
На підтвердження факту внесення грошових коштів на депозитний рахунок до Банку позивачем надано належним чином оформлене платіжне доручення від 5 лютого 2015 року № 5257 на суму 195 тис. грн. Факт отримання Банком коштів відповідачем не заперечується.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2015 року № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 червня 2015 року № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначено уповноваженою особою Фонду Грицака І. Ю. строком на 1 рік - з 19 червня 2015 року по 18 червня 2016 року включно.
Наказом уповноваженої особи Фонду ГрицакаІ. Ю. від 19 червня 2015 року тимчасово обмежено здійснення банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам, в тому числі позивачеві, на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами.
17 червня 2015 року уповноважена особа Фонду Грицак І. Ю. звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві) із заявою про кримінальне правопорушення, відповідно до якої просив зареєструвати заяву про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочати досудове розслідування кримінального провадження.
Листом від 7 жовтня 2015 року уповноважену особу Фонду Грицака І. Ю. повідомлено про те, що заява про вчинення кримінального правопорушення зареєстрована у Подільському районному управлінні ГУ МВС України в м. Києві, відомості, викладені у повідомленні уповноваженої особи Фонду щодо протиправних дій фізичних осіб при перерахуванні грошових коштів із власних рахунків, відкритих у Банку, внесено до ЄРДР 23 червня 2015 року за № 12015100070004281.
24 червня 2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 19 червня 2015 року № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» Фонд з 26 червня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам цього Банку.
Для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «Стандарт» з 26 червня по 6 серпня 2015 року можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «УКРІНБАНК».
Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що позивач із заявами зверталася до уповноваженої особи Фонду з метою включення її у список вкладників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок цільової позики Фонду та отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, однак у виплаті грошових коштів їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю її даних у загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Також відповідно до копії наказу уповноваженої особи Фонду Грицака І. Ю. від 9 вересня 2015 року № 11 «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними», зважаючи на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників Банку та інших осіб стосовно ПАТ «КБ «Стандарт», було визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно з переліком, який додається до цього наказу.
З наданої копії витягу з додатка до цього наказу вбачається, що транзакції щодо перерахування коштів на рахунок позивача визнані нікчемними.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 12 листопада 2015 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Стандарт». Всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Стандарт» з 16 листопада 2015 року делеговано Ірклієнку Ю. П.
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду зазначила, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судом першої інстанції) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС (у зазначеній редакції) справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої статті 3 КАС (у зазначеній редакції) суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
За правилами частин першої та другої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За змістом пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VIрішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
Так, згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VIФонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр в