П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 820/381/16
Провадження № 11-1119апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк», Банк) КадироваВладислава Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд відповідно) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (судді Тацій Л. В., Григоров А. М., Подобайло З. Г.),
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду, оформлено наказом від 16 вересня 2015 року №813, про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 27 лютого 2015 року № 003-20555-270215, укладеного між позивачем і ПАТ «Дельта банк», та застосування наслідків його недійсності;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта банк» за рахунок коштів Фонду, а саме інформацію щодо позивача за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 27 лютого 2015 року № 003- 20555-270215.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 4 травня 2016 року позовні вимоги задовольнив частково.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив. Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що цей спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки ПАТ «Дельта банк», з яким позивач укладав договір банківського вкладу, перебуває в процедурі ліквідації через визнання його неплатоспроможним.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 оскаржив його у касаційному порядку. У касаційній скарзі позивач просить судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2016 року. Позивач вважає, що спір між уповноваженою особою Фонду і вкладниками банку щодо включення фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження у справі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, копії цієї скарги надіслано учасникам справи з установленням строку для подання заперечень на неї.
18 вересня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
На час розгляду справи відповідач не подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу.
У ході розгляду справи встановлено таке.
27 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта банк» укладено договір банківського вкладу «Найкращий від Миколая» № 003-20555-27015 у гривнях.
Сторони також підписали додаткову угоду до цього договору, відповідно до умов якої позивач відкрив рахунок № НОМЕР_2.
Постановою Національного банку України (далі - НБУ) від 30 жовтня 2014 року № 629/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
Згідно з платіжним дорученням від 27 лютого 2015 року № 46593468 на рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_2 зараховано 200 000 (двісті тисяч) гривень з рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_6.
Постановою Правління НБУ від 2 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 2 березня 2015 року № 51 у ПАТ «Дельта банк» запроваджено тимчасову адміністрацію з 3 березня по 2 червня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 8 квітня 2015 року № 71 внесено зміни до рішення № 51 від 2 березня 2015 року та запроваджено в ПАТ «Дельта банк» тимчасову адміністрацію з 3 березня по 2 вересня 2015 року.
На підставі постанови Правління НБУ від 2 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», виконавчою дирекцією Фонду 2 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду строком на 2 роки з 5 жовтня 2015 року до 4 жовтня 2017 року.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 8 жовтня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта банк», для отримання коштів вкладники з 8 жовтня до 18 листопада 2015 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду.
Однак відповідача не було включено до відповідного переліку, натомість ОСОБА_3 надіслано лист-повідомлення від 23 вересня 2015 року № 8821/1410, у якому зазначено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 27 лютого 2015 року № 003-20555-27015 у гривнях, укладений між ним та ПАТ «Дельта банк», визнано нікчемним відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ).
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС у зазначеній редакції).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить. Спір є приватноправовим навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Помилковим є застосування статті 17 КАС (у зазначеній редакції) та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VІ Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
Згідно із частинами першою, другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник набуває право на одержанн