ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Лященко Н. П., Ситнік О. М.
на постанову від 7 лютого 2019 року (провадження № 11-922сап18) у справі за скаргою ОСОБА_5 на рішення Вищої ради правосуддя від 5 червня 2018 року № 1738/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 лютого 2018 року № 526/2дп/15-18.
У липні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду зі скаргою, у якій, зхокрема, просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 5 червня 2018 року № 1739/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 лютого 2018 року № 526/2дп/15-18 «Про притягнення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення);
ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 23 серпня 2018 року відкрила провадження у цій справі за скаргою ОСОБА_5 на Спірне рішення ВРП у порядку частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Обгрунтовоючи скаргу, ОСОБА_5 зазначила, що Спірне рішення ВРП, є протиправним, оскільки постановлене всупереч наданим відповідачу повноваженням; у спосіб, який не передбачено Конституцією й законами України; містить оцінку дій судді під час прийняття ним рішень та оцінку самих рішень. Також, на думку скаржниці, це рішення є необґрунтованим, тому що постановлене без урахування всіх доказів, які були важливими для його прийняття, упереджено та без дотримання принципу пропорційності.
ВеликаПалата Верховного Суду постановою від 7 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_5 залишила без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні скарги на Спріне рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.
У справі встановлено, що 30 травня 2017 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_8 щодо наявності дисциплінарного проступку в діях суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема і ОСОБА_5 Скаргу мотивовано тим, що судді порушили принцип справедливості призначення покарання під час розгляду касаційної скарги на процесуальні рішення попередніх інстанцій в кримінальному провадженні № 12013060380002285 щодо ОСОБА_9 та незаконно звільнили її від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України
(далі - КК). На думку ОСОБА_8, судді не зазначили у своєму рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушили засади рівності всіх учасників судового процесу та умисно або у зв'язку з очевидною недбалістю допустили порушення прав людини і основоположних свобод, що є підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: ОСОБА_5 (головуюча), ОСОБА_10, ОСОБА_11 постановлено ухвалу від 25 квітня 2017 року, якою змінено вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року й звільнено ОСОБА_9 на підставі статті 75 КК від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановленням іспитового строку три роки з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було прийнято з окремою думкою судді ОСОБА_11, у якій зазначено, що судом першої інстанції (з яким погодився суд апеляційної інстанції) під час вирішення питання про призначення покарання засудженій ОСОБА_9 враховано молодий вік засудженої, позитивні характеристики, те, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, добровільно відшкодувала шкоду потерпілим, а також думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. До засудженої застосовано положення статті 69 КК і призначено покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією частиною третьої статті 286 КК. Аналогічні обставини наведено в ухвалі суду касаційної інстанції від 25 квітня 2017 року при застосуванні статті 75 КК. Отже, колегія суддів касаційної інстанції повторно не могла посилатися у своєму рішенні на ті самі обставини, що пом'якшують покарання, які вже були враховані при застосуванні до засудженої вимог статті 69 КК.
На підставі статті 46 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 31 липня 2017 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_5, а рішенням від 19 лютого 2018 року притягнула суддю ОСОБА_5. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
Мотивуючи таке рішення, дисциплінарний орган ВРП вказав на невиконання суддею ОСОБА_5. вимог статті 442 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при ухваленні під її головуванням судового рішення у провадженні, де вона була доповідачем. Дотримання зазначених положень є гарантією для стороннього спостерігача про розгляд справи судом безсторонньо та об'єктивно. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року не зазначено, які статті закону порушено судами першої та апеляційної інстанцій при призначенні ОСОБА_9 міри покарання без застосування статті 75 КК та в чому саме полягають такі порушення. Незазначення мотивів, з яких суддя дійшла висновку про необхідність зміни вироку та ухвали апеляційного суду, суттєво впливає на можливість сприйняття суспільством такого рішення та розуміння підстав його прийняття. За позицією Другої Дисциплінарної палати ВРП істотні порушення суддею ОСОБА_5. норм процесуального права є очевидними та грубими, свідчать про недотримання права на справедливий судовий розгляд безстороннім судом.
ОСОБА_5 з таким рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП не погодилася та оскаржила його до ВРП.
5 червня 2018 року ВРП розглянула скаргу ОСОБА_5 і, керуючись пунктом 4 частини 10 статті 51 Закону № 1798-VIII, залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 лютого 2018 року.
ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про наявність у діях ОСОБА_5 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), згідно з яким умисне порушення суддею, що брав участь в ухваленні судового рішення, прав людини і основоположних свобод є підставою дисциплінарної відповідальності.
ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП не втручалася в суть постановленої Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали від 25 квітня 2017 року, а лише констатувала факт грубого порушення скаржницею норм процесуального права і порушення прав інших осіб, які були учасниками справи.
ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що характер дій судді ОСОБА_5 під час розгляду касаційної скарги захисника Гошка В. І. в інтересах ОСОБА_9 і постановлення ухвали від 25 квітня 2017 року, якою змінено вирок суду першої інстанції й ухвалу апеляційного суду та на підставі статті 75 КК звільнено ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку три роки з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК, свідчить про грубу недбалість судді під час здійснення правосуддя, а тому відповідач правильно та в межах повноважень установив у її діях ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення умисного або внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
ВеликаПалата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП про те, що суддею ОСОБА_5. допущено проступок, який є істотним, а його наслідки у виді порушення права особи на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом підірвали суспільну довіру до суду та спричинили суттєві негативні наслідки для авторитету судової влади в Україні.
Тому, на думку більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на характер правопорушень, допущених скаржницею, а також на наслідки, що настали за результатами вчинених діянь, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата правильно застосували до ОСОБА_5 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді, що є пропорційним вчиненому та виправданим.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду констатувала, що ВРП, приймаючи Спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, а Спірне рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_5 дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення її з посади, а тому правових підстав для задоволення цієї скарги ОСОБА_5 немає.
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося з огляду на таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП.
Частиною першою статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.
Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга цієї статті).
Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (частина восьма зазначеної статті).
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду (частина дев'ята статті 109 Закону № 1402-VIII).
На нашу думку, вказані обставини належним чином не враховані ВРП при винесенні рішення щодо судді ОСОБА_5, а тому відповідач зробив непереконливий висновок про наявність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Так, факт вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов'язками має бути в