У Х В А Л А
25 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 137/1666/16-ц
Провадження № 14-84цс19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Споживчого товариства «Гарант» до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвинчук Ігор Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року в складі судді Білик Н. В. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року в складі колегії суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2016 року Споживче товариство «Гарант» (далі - СТ «Гарант») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Літвинчук І. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
СТ «Гарант» зазначало, що 19 грудня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Літвінчуком І. А. вчинено виконавчий напис, на підставі якого звернено стягнення на предмет іпотеки - належну СТ «Гарант» будівлю кафе «Олень» за адресою: Вінницька область, Літинський район, автошлях б/н загальною площею 590,30 кв. м для задоволення вимог кредитора ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 96 тис. 090 доларів США 02 центи.
Усупереч статті 88 Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, майновому поручителю не повідомлялась та не узгоджувалась сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, позивач не отримував повідомлення приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису й доказів безспірності заборгованості. Водночас, на момент вчинення виконавчого напису між позичальником та банком існував спір щодо заборгованості за кредитним договором, який перебував на розгляді в суді.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів наявності спору щодо розміру заборгованості. Сама по собі наявність позову в суді не свідчить про наявність спору щодо суми заборгованості, а банк може самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права. При цьому в подальшому цей позов було залишено без розгляду, а виконавчий лист з виконання виконавчого напису повернуто стягувачу без подальшого примусового виконання.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року рішення Літинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року скасовано, позов СТ «Гарант» задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений 19 грудня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Літвінчуком І. А., зареєстрований в реєстрі за № 8978, таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про те, що сума, яку просив стягнути банк за позовом і сума, яка зазначена у виконавчому написі, ідентичні, є помилковими.
Залишення в подальшому позовної заяви про стягнення заборгованості без розгляду, а також повернення виконавчого документа з виконання виконавчого напису стягувачу не впливають на обґрунтованість виконавчого напису на момент його вчинення.
У січні 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі рішення у частині вимог СТ «Гарант» до ПАТ «УкрСиббанк» скасувати, провадження у справі в цій частині закрити; рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову СТ «Гарант» до ОСОБА_3 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.
Касаційна скарга мотивована тим, позов СТ «Гарант» до ПАТ «УкрСиббанк» підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. В частині решти позовних вимог, зокрема до ОСОБА_3, то остання права СТ «Гарант» не порушувала та не має відношення до оскаржуваного виконавчого напису.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її з суду першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017