П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 808/670/16
Провадження № 11-674апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
позивача - ОСОБА_3,
розглянула в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кей-Колект», про скасування рішень
за касаційною скаргою ТОВ «Кей-Колект» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року (суддя Садовий І. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року (судді Добродняк І. Ю., Бишевська Н. А., Семененко Я. В.),
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса, третя особа - ТОВ «Кей-Колект», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект»;
- визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект».
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про державну реєстрацію, на підставі яких право власності на вказане вище майно позивача перейшли до ТОВ «Кей-Колект», прийняті з порушенням норм діючого законодавства, а тому є недійсними. Позивач вважає, що з підстав неповідомлення ТОВ «Кей-Колект» про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, відсутності завіреної копії письмової вимоги, проведення державної реєстрації нерухомого майна не за місцем знаходження майна, відсутності додатково укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначені рішення відповідача підлягають скасуванню.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 21 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, позов задовольнив.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Кей-Колект» подало касаційну скаргу, у якій, із урахуванням доповнень до касаційної скарги, просить рішення у справі скасувати, а провадження закрити.
Третя особа стверджує, що спірні правовідносини у справі пов'язані із невиконанням умов цивільно-правових угод, тому вони не є публічно-правовими, а випливають із договірних відносин і мають вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Кей-Колект».
5 червня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки ТОВ «Кей-Колект» оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі й у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 червня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_6 та Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» ) уклали договори про надання споживчого кредиту.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за цими договорами укладено договори іпотеки, відповідно до яких ОСОБА_3 передає в іпотеку нерухоме майно - житлові приміщення, за рахунок якого ПАТ «УкрСиббанк» має право задовольнити свої вимоги у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитними договорами.
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу №1, відповідно до якого банк передає, а ТОВ «Кей-Колект» приймає право вимоги за кредитними договорами, що укладалися банком. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за всіма договорами забезпечення договору факторингу. Таким чином, іпотекодержателем за договорами іпотеки стало ТОВ «Кей-Колект».
28 липня 2015 року приватний нотаріус прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 23192088, відповідно до якого право власності на предмет іпотеки за договором від 25 вересня 2007 року №11221788000/з - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3, перейшло до ТОВ «Кей Колект».
4 серпня 2015 року приватний нотаріус прийняв аналогічне рішення за індексним номером 23385386 щодо предмету іпотеки за договором від 8 вересня 2008 року №11391348000/3 - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2.
Вважаючи такі рішення порушенням своїх прав з боку відповідача, з метою їх відновлення ОСОБА_3 звернувся за захистом до суду.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої