Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 689/270/15-к
провадження № 51-2497км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014240280000232, за обвинуваченням
ОСОБА_1, АДРЕСА_1, уродженця с.Гузевиця Хмельницького району Хмельницької області, жителя
АДРЕСА_2), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і виправдано через недоведеність того, що кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду й ухвалив свій, яким визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та призначив йому за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому,
що він 25 червня 2014 року близько 17:15 біля гаражів на АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних відносин косою, вилами, сапою та ногами пошкодив належний ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1, та через привідчинене скло водійських дверей наніс ОСОБА_2, який сидів
за кермом автомобіля, удару гострим кінцем коси в ліве плече, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень у виді колото-різаної рани з крововиливом та синця, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та закриття кримінального провадження щодо нього через відсутність події, складу злочину та недоведеність. Засуджений зазначає,
що апеляційний суд проігнорував численні порушення, допущені під час досудового розслідування, зокрема: порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки експертизи було призначено та проведено без його відома, через що він був позбавлений можливості заявляти відвід експерту, котрий не попереджався
про відповідальність за статтями 384, 385 КК, вийшов за межі наданих повноважень та обґрунтував висновок припущеннями; після повернення обвинувального акта прокурор фактично провів додаткове розслідування
без винесення постанови в порядку ст. 110 КПК та за наявності для того підстав
не закрив кримінального провадження, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не знав свого процесуального статусу та не був обізнаний, від якого обвинувачення йому слід захищатися, на чому також наголошував в окремій думці суддя апеляційного суду; порушено вимоги ст. 290 КПК, оскільки слідчий надав матеріали
без погодження з прокурором. Також апеляційний суд, на думку ОСОБА_1, проігнорував його версію про те, що потерпілий та його дружина є лікарями місцевої лікарні й могли впливати на свідків та експерта у кримінальному провадженні, й не врахував первинних документів, з яких не вбачається факту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень узагалі. Як стверджує автор касаційної скарги, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції задовольнив невмотивоване клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні ряду клопотань
про визнання доказів недопустимими, необґрунтовано скасував виправдувальний вирок місцевого суду та ухвалив обвинувальний вирок, в основу якого поклав недопустимі докази. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що повноваження прокурора Павлишина В.І. в апеляційному суді не було документально підтверджено, а суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відвід цій особі.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав свою касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти
її задоволення, просила вирок апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,
на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не може бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, апеляційний суд дійшов відповідно
до вимог ст. 370 КПК на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час апеляційного розгляду й оціненими згідно
з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки апеляційний суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді потерпілим ОСОБА_2, свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, даними протоколів слідчих дій, висно