Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 740/4934/15-к
провадження № 51-2554км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Гладкого О. Є.,
захисника МаловатськогоІ. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями до неї захисника ПодиО. А. на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 5 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270000000041, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смтСосниця Сосницького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Рух справи та зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк6 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з державною службою, на строк 2 роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю, з позбавленням 5-го рангу 3-ї категорії державного службовця.
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 24 травня 2016 року скасував вирок і призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Скасовуючи зазначену ухвалу, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд належним чином не перевірив обставин, що вплинули на допустимість доказів, покладених в основу обвинувачення, зокрема не допитав понятих, які були присутні при складанні протоколу огляду та вручення грошових коштів від 11 серпня 2015 року, що ставить під сумнів допустимість цього доказу, а також не дослідив записів телефонних розмов ОСОБА_3 із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з ОСОБА_5 від 10-го та 11 серпня 2015 року.
За результатами нового судового розгляду, Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області вироком від 5 грудня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях державної та комунальної власності, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності майна, з позбавленням 5-го рангу 3-ї категорії державного службовця. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 11-го по 14 серпня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він з 28 квітня 2015 року перебуваючи на посаді голови Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області, будучи державним службовцем 5-го рангу 3-ї категорії, тобто відповідно до примітки 2 ст. 368 КК службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді 45 000 грн за наступних обставин.
На початку жовтня 2014 року директор ТОВ «ІНТЕРГАЗ-5000» ОСОБА_5 звернувся до голови Бобровицької районної державної адміністрації ОСОБА_3 з питанням щодо сприяння у наданні його працівнику ОСОБА_6 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами м. Бобровиці на території Браницької сільської ради та зміни надалі її цільового призначення на землі комерційного використання для будівництва вказаним підприємством газової заправної станції.
ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що готовий сприяти у виділенні земельної ділянки та у зміні її цільового призначення, але при цьому зазначив, що за вирішення цих питань необхідно надати йому 45 000 грн. ОСОБА_5 був вимушений погодитися на вказану вимогу.
19 березня 2015 року ОСОБА_6 було надано у власність земельну ділянку площею 0,4025 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Браницької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2.
На початку червня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_3 з метою зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки стосовно надання за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 дозволу на розробку детального плану території ділянки щодо зміни її цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на землі для комерційного використання (розміщення газової заправки).
15 червня 2015 року голова Бобровицької РДА ОСОБА_3 видав розпорядження № 120, відповідно до якого надав дозвіл на розробку детального плану території щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_6 згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, на землі для комерційного використання (розміщення газової заправки).
Потім ОСОБА_5 надав до Бобровицької РДА проект детального плану території на земельній ділянці комерційного використання для будівництва автомобільного газозаправного пункту в межах території Браницької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, розроблений відповідно до договору за № 15-2015 приватним підприємством «Проектно-будівельна фірма «ДОМ».
Після цього ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що для врахування громадських інтересів при обговоренні проекту детального плану території у Бобровицькій РДА 7 серпня 2015 року відбудуться громадські слухання, після чого він видасть розпорядження про затвердження детального плану території щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, і ОСОБА_5 необхідно буде передати йому обумовлену суму грошей.
На виконання домовленостей із ОСОБА_5 10 серпня 2015 року ОСОБА_3 видав розпорядження № 164 «Про затвердження детального плану території щодо зміни цільового призначення земельної ділянки», яким затвердив детальний план території щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на землі для комерційного використання на території Браницької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.
11 серпня 2015 року ОСОБА_3 близько 14:30 передав зазначене розпорядження ОСОБА_5 у приміщенні офісу ТОВ «ІНТЕРГАЗ-5000» (вул. Незалежності, 2 у м. Бобровиці) та одержав від ОСОБА_5 обумовлену раніше неправомірну вигоду у вигляді 45 000 грн за сприяння у виділенні вказаної земельної ділянки та видачу розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області від 10 серпня 2015 року № 164 «Про затвердження детального плану території щодо зміни цільового призначення земельної ділянки».
Апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2017 року змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3, визначив вважати його засудженим за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з державною службою, на строк 2 роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю, з позбавленням 5-го рангу 3-ї категорії державного службовця, а в іншій частині вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї захисник Пода О. А., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вищевказані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів захисника зводиться до того, що досліджені у судовому засіданні докази свідчать про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, вирок ґрунтується на недопустимих доказах, яким суд не дав належної оцінки. Стверджує, що ОСОБА_5 добровільно погодився надати спонсорську допомогу у вигляді 45 000 грн. на виготовлення архітектором ОСОБА_4 проекту будівлі нового приміщення РАЦС у м. Бобровиці, про що він, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попередньо домовлялися. Також зазначає, що місцевий суд не виконав вказівок суду апеляційної інстанції, зазначених в ухвалі від 24 травня 2016 року, і не долучив до матеріалів кримінального провадження записів телефонних розмов ОСОБА_3 із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що проводилися з 29 липня