Постанова
Іменем України
26 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 653/1302/15-к
провадження № 51-3696км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Тітова С.О. та Веремієнка О.І.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 15 травня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201523014000167, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) є таким, що судимості не має,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1, статтею 295 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 15 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за статтею 295 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
Відповідно до частини 1 статті 72 КК призначене ОСОБА_1 покарання за статтею 295 КК у виді арешту на строк 3 місяці переведено у покарання у виді позбавлення волі на той самий строк.
На підставі частини 1 статті 70 КК ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з частиною 2 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1 КК за епізодом щодо вчинення дій з перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом розміщення відеозапису у мережі Інтернет.
Ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 15 травня 2017 року.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він вчинив злочини за таких обставин.
27 січня 2015 року о 14:30 ОСОБА_1 під час стихійного зібрання громадян поблизу адміністративної будівлі Генічеського районного військового комісаріату за адресою: просп. Миру, 71, м. Генічеськ, Херсонська область, достовірно знаючи, що відповідно до указів Президента України від 17 березня 2014року № 303/2014 та від 14 січня 2015 року № 15/2015 оголошено та розпочато часткову мобілізацію, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» та статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є особливим періодом, з метою реалізації свого злочинного задуму, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, невиконання зазначених указів Президента України, зриву мобілізації та, як наслідок, підриву обороноздатності України в умовах ведення бойових дій на сході країни, умисно, незаконно, використовуючи гучномовець, звернувся до оточуючих громадян і публічно висловив заклики до зупинення мобілізації шляхом перекриття доріг, взяття штурмом військкоматів, райвідділів міліції та усіх інших органів влади.
Ці заклики ОСОБА_1 мали підбурити присутніх громадян на вчинення протиправних дій, що перешкодило б законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період під час проведення часткової мобілізації.
Проте ОСОБА_1 не довів свого злочинного умислу до кінця з причин, які не залежали від його волі, та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме: присутні на стихійному зібранні особи відмовились вчиняти протиправні дії, на які той їх підбурював.
Крім того, 27 січня 2015 року о 14:30 ОСОБА_1 під час стихійного зібрання громадян поблизу адміністративної будівлі Генічеського районного військового комісаріату за зазначеною вище адресою, діючи умисно і незаконно, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, під час проведення часткової мобілізації, використовуючи гучномовець звернувся до оточуючих громадян і публічно висловив заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, а саме щодо необхідності перекриття доріг, взяття штурмом військкоматів, райвідділів міліції та усіх інших органів влади.
До того ж органом досудового розслідування ОСОБА_1 був обвинувачений у тому, що він, продовжуючи діяльність, спрямовану на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, 08 квітня 2015 року, перебуваючи у невстановленому місці, використовуючи Skype, на каналі Російської Федерації «Новостной Фронт. NEWS FRONT news-front.info» у програмі «На самом деле», діючи умисно, публічно висловив негативне славлення до проведення мобілізації на території України, відверто та приховано закликав глядачів до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Цього ж дня виступ ОСОБА_1за назвою «Большинство людей идут в украинскую армию от безысходности. ОСОБА_1» було розміщено у мережі Інтернет на сайті YouTube за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
Зазначене відео переглянули 4704 користувач мережі Інтернет.
Проте ОСОБА_1 не довів свого злочинного умислу до кінця з причин, які не залежали від його волі, та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме: незважаючи на його заклики щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, зриву часткової мобілізації не допущено.
Такі дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував за частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1 КК.
Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1 за епізодом вчинення дій з перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом розміщення відеозапису у мережі Інтернет.
Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 23 листопада 2017 року вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 15 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишив без зміни. Постановив зарахувати у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення з 15 травня по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ставить вимогу про скасування зазначених судових рішень та закриття кримінального провадження, зміну запобіжного заходу та звільнення від покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2017 році». Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що кваліфікація дій за частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1 КК є необґрунтованою, оскільки в його діях не було умислу протидіяти або перешкоджати підрозділам Збройних Сил України, жодних наслідків не настало та між його діями і наслідками відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Зазначає, що кримінальне провадження має політичне підґрунтя та згідно з аналізом кримінальних справ у судах сформована думка про особливий період, а також вважає, що особливого періоду наразі немає.
Крім того, ОСОБА_1 висловлює сумніви щодо кваліфікації його дій за статтею 295 КК з огляду на те, що він не мав змоги ознайомитися з відео- та аудіозаписами, наданими досудовим слідством на підтвердження такої кваліфікації, а також вважає, що для з'ясування того, як був сприйнятий його виступ, необхідно допитати свідків стихійного мітингу.
Засуджений відзначає, що жодного учасника несанкціонованого мітингу не було встановлено, він сам припинив свої дії, а також зазначає, що він висловлював свої думки, часто перебуває у хворобливому стані, під час якого не усвідомлює значення своїх дій.
Також звертає увагу на те, що підозра та обвинувальний акт неодноразово поверталися.
Засуджений також наголошує, що і вирок, і покарання мають виконувати не тільки каральну роль, а й виховну. Стверджує, що не враховано пом'якшуючою покарання обставиною, утримання ним хворої матері, яка є паралізованою та фактично сліпою, у зв'язку з чим потребує постійного догляду, не має засобів для лікування тощо.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисників, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги,обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачено за частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1 КК у вчиненні незакінченого замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період і за статтею 295 КК України - у публічних закликах до захоплення будівель та споруд, що загрожують громадському порядку.
Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 підтвердив і суд першої інстанції, за винятком епізоду за частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1 КК, пов`язаного з розміщенням його виступу під назвою «Большетнство людей идут в украинскую армию от безисходности. ОСОБА_1»» у мережі Інтернет на сайті YouTube.
Зокрема, виправдовуючи ОСОБА_1 за цим епізодом, суд першої інстанції визнав неналежними доказами, які надав орган досудового розслідування на підтвердження обвинувачення, матеріали негласної слідчої дії, а саме протокол про проведення негласної слідчої дії від 21 травня 2015 року, протокол огляду предмета від 29 травня 2015 року; носій інформації - компакт-диск із реєстраційним № 71/6/121-201нт; протокол негласного зняття інформації з електронної інформаційної системи не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту від 24 квітня 2015 року; висновок спеціаліста за відеозаписом «Виступ ОСОБА_1 від 08 квітня 2015» від 12 травня 2015 року.
Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1 за цим епізодом злочинної діяльності.
Оскільки виправдання ОСОБА_1 за зазначеним епізодом та визнання недопустимими доказів ніким не оспорюють ся, касаційний суд виходить з обставин, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та меж, встановлених у касаційній скарзі.
Доводи, наведені засудженим на оскарження кваліфікації дій за частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1 КК та статтею 295 КК за встановлених судами обставин не підтвердилися під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
На підтвердження кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за частиною 3 статті 15, частиною 1 статті 114-1 та статтею 295 КК за основу обвинувального вироку суду першої інстанції щодо нього та ухвали апеляційного суду взято показання самого ОСОБА_1 по місцерозташування мітингу, мету зібрання, його участь у ньому, заклики за допомогою гучномовця, присутніх осіб, зокрема військового комісара ОСОБА_6, тощо.
Досліджено та оцінено показання ОСОБА_6, який займав посаду військового комісара, про початок мобілізаційних дій, зібрання людей біля будівлі військкомату, які висловлювалися проти мобілізації, про участь засудженого у зібранні та його висловлювання за допомогою гучномовця про блокування комісаріату, відділу міліції, СБУ, районної державної адміністрації, а в разі неприпинення мобілізації - взяття їх штурмом, про його заклики до блокування виїзду автомобілів з призваними військовими.
Ці показання засудженого та ОСОБА_6 узгоджуються з узятими за основу висновків судів показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які крім вказаного зазначали, що гасла засудженого щодо захоплень будівель були підтримані присутніми, натовп наближався до дверей військкомату, де стояв військовий комісар та роз'яснював присутнім питання щодо мобілізації, через деякий час натовп розійшовся - після того як його покинув засуджений. Також суд урахував показання свідка ОСОБА_9, який бачив оголошення «Стоп мобилизация». Вийшовши на вулицю, де був розташований військкомат, цей свідок побачив серед людей засудженого з гучномовцем, він викрикував про штурм у разі неприпинення мобілізації, на його виклики люди виказували обурення.
Свідок ОСОБА_10, який є журналістом інтернет-сайту, також підтвердив, що засуджений через гучномовець ставив ультиматум, що у разі неприпинення мобілізації, будуть перекриті дороги, взяті штурмом військкомат, районний відділ поліції. Його заклики викликали схвальну реакцію людей, його пропонували зробити головним, а потім засуджений покинув місце мітингу.
Крім показань свідків, кваліфікація дій ОСОБА_1 за обставинами, встановленими судами, підтверджена дослідженими письмовими доказами, а саме: протоколами слідчих дій, витягами з кримінального провадження; листівкою з призовом до участі у проведенні акції «Мобилизации нет», що мала відбутися 27 січня 2015 року біля військкомату, висновком спеціаліста, яким встановлено, що у виступі ОСОБА_1 є заклики до протиправних дій, що загрожують громадському порядку; постановою про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження, та інше, а також відео файлами, дослідженими під час судового розгляду.
За цими відеоматеріалами встановлено, що засуджений перебував на мітингу у зв'язку із введеною в дію мобілізацією, говорив до присутніх за допомогою гучномовця та використовуючи звернення «ми», вказував, що вони ставлять ультиматум і, якщо мобілізації на території України не буде припинено, то вони перекриють дороги, візьмуть штурмом військкомати, райвідділи поліції та всі інші органи влади, а також виголошував про те, що ініціативна група, яка організувала мітинг, повинна всіх зафіксувати, взяти номери телефонів, щоб у необхідний момент вони зібралися, тощо.
Наведена сукупність доказів зіставлена з кваліфікуючими ознаками статті 295, кваліфікуючими ознаками частини 3 статті 15, частини 1 статті 114-1 КК та суб'єктивною і об'єктивною сторонами цих злочинів.
Відповідно до встановлених судами обставин, ОСОБА_1, вчиняючи такі дії, переслідував умисел перешкодити проведенню мобілізації, погрожуючи, у разі не припинення мобілізації, блокувати органи військового управління, правоохоронні органи, державні органи, залізничні дороги, автошляхи, однак не довів свого умислу до кінця.
Перевіряючи правильність застосування частини 3 статті 15, частини 1 статті 114-1 КК та статті 295 КК при кваліфікації дій засудженого, а також його твердження про відсутність особливого періоду та наявність політичного підґрунтя у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів досліджує також і зміст норм кримінального закону та судову практику.
Після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію"з 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період.
Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав, а тому слід дотримуватися правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.
Часом вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК і є особливий період. У зв'язку з тим, що це є загальновідомим фактом, то період, під час якого вчинювалися засудженим дії, доказуванню не підлягає.
Такій ознаці, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період,притаманні наступні характеристики.
У статті 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено, що національна безпека (як об'єкт злочину, передбаченого частиною 1 статті 114 -1 КК) - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони […] та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Суб'єктами забезпечення національної безпеки України відповідно до статті 4 зазначеного вище Закону, зокрема є Збройні Сили України […] та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.
У статті 1 Закону України «Про оборону України» від 05 жовтня 2000 року №2020-ІІІ наведено визначення військовому формуванню. Отже, військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових об'єднань, з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
До органів військового управління відповідно до статті 1 вказаного Закону, як військових формувань, віднесено військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Мобілізаційна підготовка та мобілізація відповідно до статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ здійснюються на основі таких принципів, у тому числі військовий облік військовозобов'язаних і призовників; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів військ