ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 159/451/16-к
провадження № 51-1173км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бущенка А.П.,
суддів Голубицького С.С.,
Григор’євоїІ.В.,
за участю
секретаря судового засідання Манацької І.А.,
прокурора Ткачук Г.В.,
захисників БарановаС.О.,
РусенкаР.І.,
КлострейхВ.Е.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисника Русенка Р.І. в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2016 року та вирок Апеляційного суду Волинської області від 6 вересня 2016 року щодо:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Хотину Березівського районуРівненської області,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя м. Хотину Березівськогорайону Рівненської області,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя м. Хотину Березівськогорайону Рівненської області,
засуджених за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Ковельський міськрайонний суд Волинської області вироком від 16 березня 2016 року визнав ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 винними у незакінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, й погрозою застосування такого насильства.
2. За обставин, детально викладених у вироку, суд визнав доведеним, що:
22 листопада 2015 року о 23:00 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, попередньо домовившись із власником автомобіля марки «BMW 525» ОСОБА_8, прибули на територію АЗС «ОККО» у м. Ковелі (вул. Володимирська, 120). Вдаючи покупців, вони оглянули автомобіль та запропонували потерпілому проїхатись у ньому разом. Поки автомобіль рухався під керуванням ОСОБА_7, ОСОБА_5 схопив за шию ОСОБА_8, котрий сидів на передньому пасажирському сидінні, а іншою рукою приставив до його шиї пневматичний пістолет. Відчувши реальну загрозу своєму життю й опираючись нападу, ОСОБА_8 намагався відвести від себе пістолет та послабити захват. У цей час ОСОБА_6 з метою подолання опору потерпілого бризнув тому в обличчя сльозогінним газом із балончика. Звільнившись від захвату, ОСОБА_8 висмикнув ключ із замка запалювання, вимкнувши двигун автомобіля. ОСОБА_7 скерував заглухлий автомобіль на узбіччя, де зупинився, вдарившись об відбійник. Після цього ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втекли з місця події, однак згодом були затримані працівниками поліції.
3. Суд призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
4. Апеляційний суд Волинської області 6 вересня 2016 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання. Суд апеляційної інстанції ухвалив вирок, яким призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна, належного їм на праві приватної власності.
5. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) ухвалою від 19 жовтня 2017 року залишив без зміни вироки судів нижчих інстанцій.
6. Захисник засудженого ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень на підставі пунктів 2 та 3 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права та невідповідністю рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2017 року.
7. Захисник, пославшись на ухвалу ВССУ від 20 серпня 2015 року у справі № 5?1735км15, вважав, що в судових рішеннях, про перегляд яких він просив, при оцінці судами результатів оглядів автомобілів «BMW» та «ВАЗ» допущено неоднакове застосування таких норм КПК, що стосуються проникнення до житла чи іншого володіння особи.
8. Також захисник заявляв про неоднакове застосування процесуальних норм, що гарантують право на захист засудженого ОСОБА_7, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 23 листопада 2017 року у справі № 5?224кс(15)17.
9. 23 травня 2018 року Верховний Суд скасував ухвалу ВССУ від 19 жовтня 2017 року та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
10. Суд встановив, що касаційним судом у цій справі було допущене неправильне застосування норм, що регулюють проведення огляду у володінні особи - транспортному засобі.
11. Щодо застосування норм права, які регулюють проведення огляду в житлі чи іншому володінні особи Суд сформулював такий висновок:
«За загальним правилом, встановленим у частині другій статті 234 та частині другій статті 237 КПК, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому частиною третьою статті 233 КПК, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими».
12. У той же час Верховний Суд не визнав, що ухвала суду касаційної інстанції щодо відсутності порушень права ОСОБА_7 на захист суперечить висновку, який міститься в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2017 року.
Предмет касаційного розгляду, вимоги касаційних скарг та доводи учасників судового провадження
13. Як зазначено вище (див. пункти 9-12), Верховний Суд постановою від 23 травня 2018 року скасував ухвалу ВССУ від 19 жовтня 2017 року виключно через неоднакове застосування норм процесуального права при оцінці доказів, отриманих в результаті проведення оглядів в автомобілях. Тому під час цього касаційного розгляду Суд обмежується розглядом цього питання.
14. Решта доводів касаційних скарг була розглянута ВССУ в ухвалі від 19 жовтня 2017 року і Суд погоджується з викладеними в цій ухвалі мотивами відхилення доводів сторони захисту, які не були поставлені під сумнів постановою Суду від 23 травня 2018 року.
15. Суд також відзначає, що, хоча він не знайшов підстав для передачі справи для розгляду до ВеликоїПалати Верховного Суду (далі - Велика Палата), однак розгляне доводи сторін, висловлені у клопотанні прокурора (див. пункти 18 і далі) та запереченнях на нього (див. пункти 21 і далі), оскільки вони тісно пов'язані з питаннями, що винесені на розгляд суду в касаційних скаргах сторони захисту і піднімають питання, що не були розглянуті у постанові Суду від 23 травня 2018 року.
16. Засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисник засудженого ОСОБА_7 в аналогічних за змістом касаційних скаргах, посилаючись на пункти 1 та 2 частини першої статті 438 КПК, просять скасувати вироки місцевого та апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
17. Сторона захисту вважає, що оскільки огляди автомобілів «BMW» та «ВАЗ» проведені без дозволу слідчого судді в порушення вимог статей 233, 234 та 237 КПК, результати цих слідчих дій є недопустимими доказами.
18. Під час касаційного розгляду сторона обвинувачення заявила клопотання пропередачу цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати на підставі частини п'ятої статті 434-1 КПК.
19. Клопотання обґрунтовано посиланням на виключність правової проблеми, яка полягає в розмежуванні процесуальних дій «огляд місця події» та «огляд житла чи іншого володіння особи». Прокурор вважав, що системний аналіз норм КПК дозволяє зробити висновок, що законодавець розмежовує ці слідчі дії, однак суди ототожнюють ці поняття і визнають недопустимими докази, отримані під час огляду місця події на тій підставі, що після проведення цієї слідчої дії органи розслідування не звернулися за дозволом до слідчого судді, хоча вимоги частини третьої статті 233 КПК стосуються огляду житла чи іншого володіння особи, а не огляду місця події.
20. У зв'язку з цим сторона обвинувачення вважала за необхідне винести на розгляд Великої Палати такі питання:
- чи розповсюджуються правила, передбачені частинами першою та третьою статті 233 КПК на порядок проведення огляду місця події у житлі чи іншому володінні особи;
- чи потрібно слідчим органам вчиняти дії, передбачені частиною третьою статті 233 КПК, для отримання ухвали слідчого судді після проведення огляду місця події у житлі чи іншому володінні особи за відсутності письмової згоди володільця, але за наявності активних дій власника, пов'язаних з викликом поліції.
21. У запереченнях на клопотання прокурора захисники засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 просять відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що передача розгляду справи до Великої Палати:
- суперечитиме засадам доступу до правосуддя, обов'язковості та остаточності судових рішень;
- не передбачена пунктом 7 параграфу 3 Перехідних положень до Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII;
- рішення, згадані у клопотанні прокурора, стосуються обставин, відмінних від обставин справи, що розглядається;
- відсутня виключна правова проблема в питаннях, що ставить прокурор у своєму клопотанні, оскільки питання щодо «огляду житла чи іншого володіння» вирішено законодавцем, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вимагає чіткої письмової згоди власника.
22. Під час касаційного розгляду сторона захисту підтримала подані касаційні скарги і вважала, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
23. Сторона обвинувачення частково підтримала касаційні скарги, просила змінити ухвалу апеляційного суду та виключити посилання на протокол огляду автомобіля ВАЗ, а в решті залишити без зміни.
24. Представник потерпілого заперечив проти задоволення касаційних вимог і просив залишити судові рішення без зміни.
25. Іншим учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду відповідно до вимог закону, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
Щодо співвідношення понять «огляд місця події» та «огляд житла чи іншого володіння особи»
26. Сторона обвинувачення наполягає на тому, що «огляд місця події» відрізняється від «огляду житла чи іншого володіння особи», а тому проведення огляду місця події не вимагає дотримання вимог статей 233, 234 та 237 КПК. Відмінність цих слідчих дій випливає, зокрема, з частини третьої статті 214 КПК, відповідно до якої огляд місця події може проводитися до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і вимагає лише негайного внесення відомостей до ЄРДР після його завершення, а для огляду житла чи іншого володіння особи необхідно дотримуватися певних умов, передбачених статтями 233, 234, 237 КПК, що неможливо до внесення відомостей до ЄРДР.
27. Суд не може погодитися з такою позицією.
28. Стаття 30 Конституції України (далі - Конституція), зміст якої відтворено й у статті 13 КПК, передбачає:
«Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку».
29. Порядок проникнення у невідкладних випадках, до якого відсилає