Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 463/5054/15-ц
провадження № 61-34772св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» - Кадиров Владислав Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - Антонюк Ірини Володимирівни на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року у складі судді Бойко С. М. (за апеляційною скаргою Ууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича) та касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - адвоката Антонюк Ірини Володимирівни на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року у складі судді Бойко С. М. (за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»)
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» - Кадиров В. В. та просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 3000 дол. США - вклад за договором банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США, укладений 23 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем.
Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США в сумі 3 000 дол. США. У період з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року у банку було запроваджено тимчасову адміністрацію. Позивачу було повідомлено, що він відсутній у списку вкладників та кошти за цим договором банківського вкладу (депозиту), розміщеного на вкладному його рахунку позивачу не повернуті.
Враховуючи вищенаведене просив позов задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 січня 2016 року (у складі судді Головатого Р. Я.) позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» в користь ОСОБА_4 3000 дол. США згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США, укладеним 23 лютого 2015 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконав розпорядження позивача щодо видачі грошових коштів, чим порушив його право власності, передбачене статтями 319, 321 ЦК України, що підлягає відновленню шляхом стягнення з відповідача грошових коштів згідно з договором банківського вкладу.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року відмовлено представнику уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В. В. - Антонюк І. В. у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 січня 2016 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вказані представником уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В. В. - Антонюк І. В. причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для звернення з апеляційною скаргою в передбачені законом строки. Посилання на ту обставину, що представник, яка отримала рішення суду, не погодила з керівництвом доцільність оскарження рішення суду, не заслуговує на увагу, оскільки представник третьої особи був присутній в судовому засіданні 12 січня 2016 року при проголошенні вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення, та з моменту отримання повного тексту рішення, тобто з 15 лютого 2016 року, ПАТ «ДельтаБанк» мало реальну можливість визначитися зі своїми правами та в межах визначеного законом строку подати апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2018 року відмовлено представнику ПАТ «Дельта Банк» - адвокату Антонюк І. В. у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 січня 2016 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вказані представником ПАТ «Дельта Банк» - адвокату Антонюк І. В. причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для звернення з апеляційною скаргою в передбачені законом строки. Оскільки представник ПАТ «Дельта Банк» Павляк А. В., яка здійснювала представництво інтересів у суді як уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. на підставі довіреності, так і відповідача ПАТ «Дельта Банк» на підставі довіреності, була присутньою в судовому засіданні 12 січня 2016 року при проголошенні вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення, копію короткого тексту рішення особисто отримала 12 січня 2016 року проте, апеляційна скарга подана після спливу більше ніж одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В. В. - Антонюк І. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є поважними. Копія судового рішення не була направлена судом за юридичною адресою банку, таким чином судом не було вжито заходів забезпечення права банку на апеляційне оскарження рішення суду. У зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації, і в подальшому процедури ліквідації банку, відбувалась реорганізація всіх підрозділів банку та юридичних відділів, був відсутній штат юристів, що уповноваженні були б вести такого виду судові справи, тому ПАТ «Дельта Банк» було позбавлено можливості оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Антонюк І. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є поважними. Вказував, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В. В. В матеріалах справи відсутні докази направлення повного тексту рішення за місцезнаходженням ПАТ «Дельта Банк» за адресою: бул. Дружби Народів, 38 у м. Києві.
19 вересня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положення частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи, судом першої інстанції) визначає строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які становлять: десять днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового