Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 454/1988/16-ц
провадження № 61-1007св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,
Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4, відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2018 року у складі судді Струс Т. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2013 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року залишено без задоволення.
Позивач вважає дану ухвалу незаконною, а дії судді щодо порушення терміну розгляду його апеляційної скарги протиправними.
На підставі вищевказаного ОСОБА_4 просив суд стягнути з Держави Україна в особі ДКСУ на його користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконних дій посадових осіб Львівського апеляційного адміністративного суду, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області
від 14 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2018 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, в чому полягає ця шкода та з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду його позбавлено права доступу до правосуддя та порушені його права, гарантовані статтями 8, 40, 55, 56 Конституції України.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суди встановили, що ухвалою судді