Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 490/6260/16-ц
провадження № 61-33781св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2017 року в складі судді Мамаєва О. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2016 року ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 30 грудня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімстройторг» (далі - ТОВ «Хімстройторг») подарувало ОСОБА_4 1/2 частку нежитлового об'єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1, яке складається з: будівлі охорони з цокольним поверхом (літ. «А-3») площею 154,8 кв. м, складу (літ. «В-1»), складу (літ. «Г-1») площею 196,1 кв. м, вбиральні (літ. «Д-1»), складу (літ. «Е-1»), пітомника для собак (літ. «Ж-1») площею 79,4 кв. м, складу (літ. «З-2») площею 266,2 кв. м, навісу (літ. «И-1»), навісу (літ. «К-1»), складу з рампою (літ. «Л-2») площею 170,3 кв. м, огорожі № 1, 2, 3, 7, декоративної водойми № 5, свердловини № 6, покриття (літ. «І»).
ОСОБА_4 27 січня 2015 року подарував указане майно своєму синові ОСОБА_5, від імені якого діяла його законний представник - мати ОСОБА_7
Інша 1/2 частка зазначеного нерухомого майна відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 15 квітня 2009 року належить ОСОБА_6
У 2014 році відповідач, без згоди іншого співвласника нерухомого майна, самовільно переобладнала будівлю охорони з цокольним поверхом літ. «А-3» у житловий будинок, що фактично призвело до зменшення кількості поверхів з трьох до двох і змінило площу будівлі, а також позбавило можливості позивача, як співвласника майна, використовувати зазначену будівлю за її цільовим призначенням.
Позивач вважає, що вказані дії ОСОБА_6 є неправомірними та порушують його права та права його малолітнього сина.
На підставі викладеного ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, просив визнати незаконними дії ОСОБА_6 щодо реконструкції будівлі охорони літ. «А-3» у житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому задоволенню не підлягають. Укладаючи договір дарування, ОСОБА_4 знав про стан об'єкту на АДРЕСА_1, зокрема про реконструкцію будівлі охорони літ. «А-3», про що також було відомо й ОСОБА_7, яка у заяві нотаріусу вказала, що візуально оглянула цей об'єкт. ОСОБА_6 провела реконструкцію спірного об'єкта нерухомості у 2014 року, а у ОСОБА_5 право власності на вказане майно виникло з 27 січня 2015 року, тому його права не порушені.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що у 2014 році ОСОБА_6 провела реконструкцію будівлі літ. «А-3» та 26 вересня 2014 року подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а 29 вересня 2014 року декларація була зареєстрована в інспекції. З 27 січня 2015 року припинилося право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку спірного нерухомого майна у зв'язку з передачею свого права власності за нотаріально посвідченим договором дарування.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не захистили порушені права власників 1/2 частини майна на АДРЕСА_1. Спірна будівля є нежитловою та використовується сторонами для ведення господарської діяльності. Переобладнання будівлі літ «А-3» у житловий будинок фактично позбавляє позивачів можливості використовувати її за цільовим призначенням. Внаслідок неправомірних дій відповідача змінено кількість поверхів спірної будівлі, внаслідок чого позивачам завдано майнової шкоди. Суди дійшли помилкового висновку, що законність переобладнання підтверджено постановою адміністративного суду.
У листопаді 2017 року ОСОБА_6 подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що порядок володіння і користування будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 чітко визначений між співвласниками, тому кожен із них проводив ремонт, перепланування, добудову і перебудову належних їм відокремлених об'єктів, не вимагаючи та не отримуючи на це згоди від іншого співвласника. ОСОБА_4 знав про переобладнання спірного об'єкта нерухомості, проте ніяких претензій до відповідача не заявляв, а 27 січня 2015 року відчужив належне йому майно на користь свого сина. Фактично ОСОБА_4 та його малолітній син не мали ніякого відношення до спірної будівлі, оскільки їм були надані інші об'єкти нерухомості. Разом з тим, реконструкція будівлі літ «А-3» проведена у спосіб та в порядку, що передбачені чинним законодавством.
04 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 30 грудня 2004 року ТОВ «Хімстройторг» подарувало ОСОБА_4 1/2 частку н