Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 149/1711/16-ц
провадження № 61-33815св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сімоненко В.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 липня 2017 року у складі судді Вергелеса В. О. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (далі - ПрАТ «Зернопродукт МХП») про визнання договору оренди землі недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02 листопада 2015 року належить земельна ділянка площею 3,9020 га, яку він успадкував після смерті батька - ОСОБА_5
Вказана земельна ділянка знаходиться в оренді ПрАТ «Зернопродукт МХП», відповідно до договору оренди землі від 18 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем.
Разом з тим, вказаний договір оренди землі є недійсним, оскільки у 2015 році, після оформлення спадщини, йому стало відомо, що його батько не підписував оспорюваний договір.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір оренди землі від 18 лютого 2010 року, сторонами якого є ОСОБА_5 (орендодавець) та ЗАТ «Зернопродукт МХП» (орендар), правонаступником якого є ПрАТ «Зернопродукт МХП», зареєстрований у Хмільницькому районному відділі регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 15 листопада 2010 року.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 липня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 18 лютого 2010 року, сторонами якого є ОСОБА_5 (орендодавець) та ЗАТ «Зернопродукт МХП» (орендар), правонаступником якого є ПрАТ «Зернопродукт МХП», зареєстрований у Хмільницькому районному відділі регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 15 листопада 2010 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки, як встановлено судовою експертизою, орендодавець ОСОБА_5 не підписував договір оренди землі від 18 лютого 2010 року, що суперечить його волевиявленню та статтям 203, 215 ЦК України, то цей договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, оскільки були порушені права орендодавця, що також порушує права та інтереси позивача ОСОБА_4, як власника земельної ділянки.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що договір оренди землі ОСОБА_5 не підписував, повноважень на його підписання іншій особі не надавав, отже його волевиявлення на укладення цього договору було відсутнє, а тому такий договір слід визнати недійсним.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «Зернопродукт МХП», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, залишено поза увагою, що позивачем не доведено відсутність волевиявлення його батька на укладання оспорюваного договору, що є його процесуальним обов'язком. Відповідач вважає, що при проведенні судово-почеркознавчої експертизи порушено Порядок призначення та проведення судових експертиз врегульований Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Крім того ОСОБА_5 за своє життя не мав претензій до орендаря, отримував орендну плату за користування землею.
04 червня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_5, відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку від 14 квітня 2007 року, належала земельна ділянка площею 3,9020 га на території Крижанівської сільської ради Хмільницького району.
Відповідно до договору оренди землі від 18 лютого 2010 року, сторонами якого були ОСОБА_5 (орендодавець) та ЗАТ «Зернопродукт МХП» (орендар),