Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа №752/9188/13-ц
провадження № 61-31053св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі Сумського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк»,
представник відповідача - Моторна Анастасія Валтерівна,
третя особа - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року у складі судді Хоменко О. Л. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Панченка М. М.,
Кирилюк Г. М.,
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») в особі Сумського відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_7, в якому просив визнати недійним кредитний договір, укладений 28 грудня 2005 року між ним та банком.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Ухвали судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції належним чином повідомлений про день, час, місце розгляду справи представник позивача не з'явився в судові засідання, призначенні на 21 грудня 2016 року та 17 лютого 2017 року, причини неявки суду не повідомив. Оскільки позивач повторно не з'явився у судове засідання 17 лютого 2017 року, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не подав, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на момент процесуального рішення).
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постановлені ними ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди постановили ухвали з порушенням норм процесуального права, оскільки їх висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилається на те, що матеріали цивільної справи не містять відомостей про вручення безпосередньо позивачу судової повістки про призначення судового розгляду у порядку, передбаченому статтями 74-76 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи). У зв'язку з чим, у суду були відсутні підстави вважати, що позивач був повідомлений про час і місце судового розгляду належним чином. Суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_4, як позивач, поряд з його представником є особою, яка бере участь у справі та має право бути повідомленим про день, час, місце розгляду справи у встановленому порядку. У даному випадку цих вимог судом не дотримано, тому безпідставно залишено позов ОСОБА_4 без розгляду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 169 ЦПК України2004 року суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом виз