Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 486/560/17
провадження № 61-11660св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Южноукраїнський міський голова ОСОБА_5, Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,
треті особи: виконуючий обов'язки головного лікаря Комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» ОСОБА_6, Міністерство охорони здоров'я України, Комунальний заклад «Южноукраїнська міська лікарня»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, до Южноукраїнського міського голови ОСОБА_5, Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, треті особи: виконуючий обов'язки головного лікаря Комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» (далі - КЗ «ЮМЛ») ОСОБА_6, Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ України), КЗ «ЮМЛ», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними розпоряджень Южноукраїнського міського голови та визнання незаконним рішення конкурсної комісії. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалася на те, що з 24 жовтня 2014 року вона здійснювала поточне управління Державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров'я України» (далі - ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України), обіймала посаду начальника цього закладу на підставі контракту від 24 жовтня 2014 року № 803, укладеного між нею та МОЗ України. Розпорядженням від 28 лютого 2017 року № 46-р «Про припинення дії контракту з начальником ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України» Южноукраїнський міський голова ОСОБА_5 звільнив її з посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) - у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з реорганізацією (припиненням) закладу, з виплатою вихідної допомоги. Вказане розпорядження є незаконним, оскільки в день звільнення 28 лютого 2017 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листом непрацездатності, а контракт з нею укладало МОЗ України на строк до 24 жовтня 2017 року, тому міський голова не мав права достроково припиняти його дію. При цьому міський голова, маючи повноваження лише на призначення та звільнення керівників комунальних закладів, звільнив її 28 лютого 2017 року як керівника державного закладу, в той час як цей державний заклад став комунальним лише 01 березня 2017 року. Оскільки ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України була реорганізована в КЗ «ЮМЛ» без зміни функціонального призначення та структури, то всі працівники державного закладу ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ стали працівниками КЗ «ЮМЛ» без подання заяв про переведення та видання наказів про прийом на роботу в реорганізовану установу, окрім неї. Наказ про скорочення штату не видавався і ніяка інша робота їй не пропонувалася. Таким чином, її звільнення відбулося з порушенням вимог законодавства про працю, а тому вона підлягає поновленню на роботі зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 957,16 грн за один день. Незаконними діями Южноукраїнського міського голови їй було спричинено моральну шкоду, що полягало у втраті нормальних життєвих зв'язків з колегами, які почали ухилятись від зустрічей з нею. Моральні страждання спричинив і сам факт втрати роботи, що призвело до різкого зниження матеріального забезпечення сім'ї і зміни життєвих планів та потягнуло за собою напругу в сімейних відносинах, яка, в свою чергу, негативно впливала на соматичний та психічний стан її здоров'я. Окрім цього, незаконними діями відповідача була принижена її ділова репутація як керівника закладу, а тому з урахуванням тривалого та комплексного характеру моральних страждань вона оцінила розмір відшкодування у 50 000 грн. 06 лютого 2017 року міський голова ОСОБА_5 видав розпорядження № 24-р, яким оголосив конкурс на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ «ЮМЛ», затвердив Положення про проведення конкурсу та склад конкурсної комісії. Вказане розпорядження є незаконним, тому що вона призначена на посаду начальника ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України згідно з контрактом, тобто за строковим трудовим договором, дія якого закінчувалася лише 24 жовтня 2017 року, а весь особовий склад в результаті реорганізації перейшов до КЗ «ЮМЛ», що є правонаступником ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України. Тому вона продовжує залишатися головним лікарем реорганізованої установи до закінчення дії контракту, так як до новоутвореної установи перейшли всі права і обов'язки реорганізованої юридичної особи, в тому числі й щодо укладених трудових договорів. Вакансії головного лікаря на час проведення конкурсу не було, оскільки дія її контракту з МОЗ України не припинилася, а вона на той час не була звільнена. 23 лютого 2017 року міський голова ОСОБА_5 також затвердив рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ «ЮМЛ», яка рекомендувала призначити на вказану посаду ОСОБА_6 Рішення конкурсної комісії є незаконним, оскільки воно прийняте з порушенням положень «Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ «ЮМЛ», затвердженого розпорядженням Южноукраїнського міського голови від 06 лютого 2017 року № 24-р. Більшості кваліфікаційних характеристик, визначених МОЗ України для цієї посади, ОСОБА_6 не відповідає. У нього відсутня спеціалізація за фахом «Організація і управління охороною здоров'я», стаж роботи за цим фахом, який має бути не менше п'яти років, а тому він взагалі не підлягав допуску до участі в даному конкурсі. Однак 01 березня 2017 року Южноукраїнський міський голова своїм розпорядженням № 47 призначив ОСОБА_6 виконуючим обов'язки головного лікаря КЗ «ЮМЛ». Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила: поновити її на посаді головного лікаря КЗ «ЮМЛ»; стягнути з Южноукраїнського міського голови ОСОБА_5середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 176 117,44 грн за період з 28 лютого по 23 листопада 2017 року; стягнути на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн; визнати незаконним розпорядження Южноукраїнського міського голови від 28 лютого 2017 року № 46-р, яким її звільнено з посади; визнати незаконним розпорядження від 06 лютого 2017 року № 24-р «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ «ЮМЛ»; визнати незаконним розпорядження від 01 березня 2017 року № 47-р «Про призначення виконуючим обов'язки головного лікаря КЗ «ЮМЛ» ОСОБА_6»; визнати незаконним рішення конкурсної комісії виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23 лютого 2017 року про надання рекомендації для призначення на посаду ОСОБА_6; поновити строк звернення до суду, пропущений з поважних причин, оскільки 23 лютого 2017 року вона зверталася до Арбузинського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Южноукраїнської міської ради, третя особа - МОЗ України, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання незаконними та скасування розпоряджень, доповнивши 11 квітня 2017 року позовну заяву вимогою про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, однак ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2017 року закрито провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Після цього вона звернулася з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Явіци І. В. позов задоволено частково. Визнано протиправним розпорядження Южноукраїнського міського голови ОСОБА_5 від 28 лютого 2017 року № 46-р «Про припинення дії контракту з начальником ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України ОСОБА_4 та звільнення її з посади». Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного лікаря КЗ «ЮМЛ» з 28 лютого 2017 року. Стягнено з Южноукраїнського міського голови ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення про звільнення з роботи позивача було прийнято неповноважним органом і без дотримання вимог закону щодо забезпечення гарантій, визначених статтею 49-2 КЗпП України. При цьому місцевий суд дійшов висновку, що наявні підстави для поновлення пропущеного ОСОБА_4 строку на звернення до суду, оскільки його пропущено з поважних причин, якими суд вважав наступні обставини: з вимогою про поновлення на роботі позивач звернулася до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 квітня 2017 року, що свідчить про вчинення позивачем з цього часу дій, спрямованих на захист своїх трудових прав; у період з 04 по 07 березня 2017 року позивач перебувала на амбулаторному лікуванні, що унеможливило реалізацію права на звернення до суду з позовом; внаслідок незаконного звільнення психічний стан ОСОБА_4 значно погіршився і вона вимушена була звернутися 11 квітня 2017 року до приватного лікаря за психіатричною допомогою. Грошова компенсація завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 3 000 грн відповідає засадам розумності і справедливості.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Южноукраїнського міського голови ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року в частині визнання протиправним розпорядження Южноукраїнського міського голови ОСОБА_5 від 28 лютого 2017 року № 46-р «Про припинення дії контракту з начальником ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України ОСОБА_4 та звільнення її з посади», поновлення ОСОБА_4 на посаді головного лікаря КЗ «ЮМЛ», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними розпоряджень Южноукраїнського міського голови від 06 лютого 2017 року № 24-р «Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря КЗ «ЮМЛ» та від 01 березня 2017 року № 47-р «Про призначення виконуючим обов'язки головного лікаря КЗ «ЮМЛ» ОСОБА_6», а також рішення конкурсної комісії виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23 лютого 2017 року про надання рекомендації для призначення на посаду ОСОБА_6 залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване помилковістю висновків місцевого суду про те, що Южноукраїнський міський голова не мав повноважень на звільнення начальника ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України, оскільки на день звільнення ОСОБА_4 Южноукраїнська міська рада набула повноважень органу управління вказаним закладом охорони здоров'я, а тому від імені власника цього закладу мала право на припинення трудового договору - контракту з його керівником. У зв'язку з реорганізацією ДЗ «СМСЧ № 2» МОЗ України шляхом перетворення у КЗ «ЮМЛ» відбулися зміни у складі посад, внаслідок чого посада, яку обіймала позивач, не була введена до штату перетвореної установи. Разом з тим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивача із займаної посади. Однак визначений законом строк для звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі тривав з 04 березня до 04 квітня 2017 року, але позивач звернулася до суду 24 травня 2017 року, тобто пропустила визначений статтею 233 КЗпП України строк. Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку на звернення до суду у зв'язку непрацездатністю позивача, яка тривала з 28 лютого до 07 березня 2017 року, оскільки ця непрацездатність мала нетривалий характер і не була перешкодою для пред'явлення нею адміністративного позову. Тому відсутні підстави для поновлення пропущеного позивачем строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі (в тому числі й щодо визнання протиправним розпорядження Южноукраїнського міського голови ОСОБА_5 від 28 лютого 2017 року № 46-р), відповідно - і для задоволення позову в цій частині, незважаючи на доведеність таких позовних вимог через встановлене порушення трудових прав позивача. Оскільки необхідною умовою постановлення рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу є поновлення на роботі, то у зв'язку з відмовою в такому позові не підлягають задоволенню й указані похідні вимоги. Звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням вимог закону, що потягнуло за собою моральні страждання, однак позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, так як вони пред'явлені не до власника або уповноваженого ним органу (яким є Южноукраїнська міська рада Миколаївської області) і на яку відповідно до статті 237-1 КЗпП України покладено обов'язок з відшкодування, а до міського голови, тобто до неналежного відповідача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У лютому 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, визнаючи помилковим висновок місцевого суду про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду, посилався на своє розуміння таких причин, а не на об'єктивні критерії. Строк звернення до суду з цим позовом пропущений нею у зв'язку з правовою невизначеністю щодо вибору юрисдикції.
У квітні 2018 року Южноукраїнський міський голова ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що доводи ОСОБА_4 суперечать фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення місцевого суду щодо наявності підстав для поновлення строку звернення позивача до суду за захистом порушеного права є помилковим. Позивач звернулася до неналежного суду 11 квітня 2017 року, а тому є безпідставними її твердження, що саме цей день є днем звернення її до суду з вимогами про поновлення на роботі. Після постановлення ухвали від 03 травня 2017 року про закриття провадження в адміністративній справі ОСОБА_4 пред'явила цей позов лише 24 травня 2017 року, тобто після спливу визначеного законом строку для звернення до суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали справи із суду першої інстанції.
03 квітня 2018 року справа № 486/560/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК Україн