Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 275/542/17
провадження № 61-10904св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Озерська сільська рада Брусилівського району Житомирської області,
третя особа - ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Руденка В. О. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 03 січня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області(далі - Озерська сільська рада), третя особа - ОСОБА_5,про скасування рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 жовтня 2016 року, посилаючись на те, що рішенням п'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 29 березня 2016 року № 17 йому було надано дозвіл на тимчасове користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 09 квітня 2016 року між ним та Озерською сільською радою був укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди. Разом з тим, оспорюваним рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 жовтня 2016 року ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка є тією ж самою ділянкою, яка була виділена йому. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив скасувати рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 жовтня 2016 року.
Заочним рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка не була сформована, а тому не існує як об'єкт цивільних прав. Позивач не зареєстрував у встановленому законом порядку право оренди земельної ділянки, тобто не довів, що оспорюваним рішенням сільської ради порушуються його права. Крім того, на час подання позову Озерська сільська рада припинила свою діяльність у зв'язку з утворенням об'єднаної територіальної громади -Брусилівської селищної ради.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 03 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 03 січня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що він набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 09 квітня 2016 року, який був зареєстрований у книзі реєстрації договорів Озерської сільської ради. Тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оспорюваним рішенням сільської ради не порушуються його права. Озерська сільська рада не припинила свою діяльність у зв'язку з утворенням об'єднаної територіальної громади - Брусилівської селищної ради, оскільки відомості про вказану сільську раду не виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
03 квітня 2018 року справа № 275/542/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що рішенням п'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 29 березня 2016 року № 17 «Про надання дозволу на тимчасове користування земельною ділянкою» ОСОБА_4було надано дозвіл на тимчасове користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1. Розмір земельної ділянки не зазначений.
На підставі вказаного рішення 09 квітня 2016 року між ОСОБА_4та Озерською сільською радою було укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,50 га строком на три роки на умовах оренди.
Рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 жовтня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою» ОСОБА_5 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вулиці Коростишивській в селі Биків Брусилівського району Житомирської області.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 посилалася на те, що виділена Озерською сільською радою ОСОБА_5 земельна ділянка є тією ж самою ділянкою, яка була надана йому в користування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами зд