Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 761/31281/16-ц
провадження № 61-28841св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна розрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у складі судді Макаренко І. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна розрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - ДП ДК«Укрспецекспорт» - «Державна розрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказом ДП ДК«Укрспецекспорт» - «Державна розрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» від 05 липня 2016 року № 191К його звільнено з займаної посади із 26 липня 2016 року, на підставі пункту першого статті 36 КЗпП України. Стверджує, що заява про звільнення за угодою сторін ним була написана в день прийняття на роботу, під тиском. Крім того, він не виявляв бажання щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки.
Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених вимог, позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо його звільнення із займаної посади, скасувати наказ від 05 липня 2016 року № 191К як незаконний, поновити його на посаді заступника начальника департаменту № 4, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати відповідача надати невикористані дні щорічної основної відпустки, стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено незаконність підстав його звільнення, при цьому встановлено, що відповідачем проведено звільнення з дотриманням всіх правил та згідно з положеннями чинного законодавства.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що свою заяву про звільнення за угодою сторін ОСОБА_4 не відкликав, зі змістом наказу про звільнення із займаної посади 26 липня 2016 року був ознайомлений, а тому, враховуючи, що 26 липня 2016 року трудові правовідносини між сторонами припинилися, роботодавець правомірно відмовив позивачу в наданні відпустки з 27 липня 2017 року. При цьому причиною відмови у наданні ОСОБА_4 додаткової відпустки як учаснику бойових дій не є заперечення відповідачем наявності у нього права на її отримання, а те, що станом на зазначений позивачем перший день цієї відпустки він вже не міг вважатися таким, що перебуває у трудових відносинах із підприємством, а отже, роботодавцем не порушені закріплені в законі соціальні гарантії для осіб, які мають статус учасників бойових дій.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що рішеннями судів ставиться під сумнів його право як учасника бойових дій, на отримання щорічної та додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних діб на рік у зручний для нього час, відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та наводиться інша норма цього ж закону, яка його не стосується. Судами першої та апеляційної інстанції проігноровані вимоги норм статті 24 Закону України «Про відпустки», якими встановлено, що компенсація надається за заявою працівника.
У грудні 2017 року від ДП ДК «Укрспецекспорт» - «Державна розрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» надійшли заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими права позивача на відпустку не були порушені відповідачем, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності в позивача права на додаткову відпустку є правомірними та обґрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із ДП ДК «Укрспецекспо