Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 320/2426/17-ц
провадження № 61-42351 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа - орган опіки та піклування Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області,
представник третьої особи - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року у складі судді Купавської Н. М. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року у складі суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2017 року ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області (орган опіки, Мелітопольська РДА), в якому просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відповідачів, передати йому під піклування, як законному опікуну дитини, призначеному розпорядженням голови Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області від 26 грудня 2016 року № 522.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_8, мати якої позбавлена батьківських прав, було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Розпорядженням голови Мелітопольської РДА від 26 грудня 2016 року позивача призначено опікуном малолітньої ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1.
Разом з тим, рідний дядько дитини ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 відмовляються передати дитину опікуну мотивуючи тим, що вони мають намір піклуватися про ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та бути її опікунами.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року, позов задоволено.
Відібрано малолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_5, ОСОБА_6 та передано дитину опікуну ОСОБА_4
Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_5, ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що відповідачі незаконно утримують малолітню дитину
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є підставою для відібрання дитини від цих осіб, як таких, що тримають її у себе не на підставі закону або рішення суду.
У касаційній скарзі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що малолітня дитина ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1є дочкою рідної сестри ОСОБА_5 та з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року постійно проживає у його родині. ОСОБА_4 є сторонньою людиною для дитини. ОСОБА_4 вважає себе дідом дитини, але не має жодного правового документу, який підтверджував би родинний зв'язок з дитиною.
Під час розгляду справи не врахували, що відповідно до пункту 4 статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Заявники вважають, що передання дитини ОСОБА_4 не відповідає інтересам дитини, оскільки останній зловживає спиртними напоями, є особою похилого віку та не може надавати належного виховання дитині. Позивач та його дружина в силу похилого віку, хвороби, невеликої пенсії та особистої недбалості відносно виховання дітей, не надають та і не можуть надати можливості належного виховання дітей.
Будинок, в якому мешкає позивач не відповідає санітарним, будівельно-технічним нормам діючого законодавства. На час постановлення рішення суду в указаному будинку мешкало п'ять чоловік. Судом не досліджено норми жилої площі на одну людину у вказаному будинку.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що матір'ю малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_9, яку рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року позбавлено батьківських прав по відношенню до п'ятьох малолітніх дітей, в тому числі щодо ОСОБА_8
Відомості про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, вказані зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області від 24 листопада 2016 року малолітній дитині
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області від 26 грудня 2016 року встановлено опіку над малолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначено ОСОБА_4 її опікуном.
Висновком органу опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації від 14 липня 2017 року встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 незаконно утримують у себе малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відмовляються передати дитину її законному опікуну.
Провести обстеження умов проживання дитини під опікою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виявилось можливим, у зв'язку з відсутністю господарів, про складено відповідний акт від 08 серпня 2017 року.
Актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_4 від 08 вересня 2017 року встановлено, що для виховання дітей створені такі умови: у дітей окремі кімнати, обладнані меблями. Для дітей придбані одяг, взуття по сезону, у холодильнику запас харчів, на газовій плиті приготований обід. У дітей є іграшки та велосипед.
Орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області у складеному висновку від 14 липня 2017 року, керуючись інтересами дитини та з урахуванням тих обставин, що відповідачі утримують малолітню дитину ОСОБА_8 не на підставі закону, вважав доцільним підтримати позовну заяву позивача до відповідачів, які незаконно утримують дитину.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість як