Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2-1011/11
провадження № 61-18173св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - комунальний заклад «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року в складі судді Колочко О. В. та на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року
в складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради (далі - Диспансер) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 указувала, що з 03 травня 1993 року працювала головним бухгалтером Диспансеру. 02 листопада 2009 року її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення фінансової дисципліни та оголошено догану. 12 березня 2010 року їй було
оголошено догану за неналежне виконання трудових обов'язків. Зазначені накази вона не оскаржувала.
Наказом від 14 жовтня 2010 року № 277к до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за незабезпечення раціональної організації бухгалтерського обліку і звітності та цього ж дня згідно із наказом №278к її звільнено у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40, пункту 2 статті 41 КЗпП України.
Вважаючи накази незаконними, оскільки до неї було застосовано два дисциплінарні стягнення за один проступок, а також що в наказі № 277к не зазначено час скоєння проступку та коли він був виявлений, а в наказі № 278к не міститься посилання, які саме трудові обв'язки вона систематично не виконувала, позивач просила скасувати зазначені накази, поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера Диспансеру, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 418 857,60 грн за період з 01 листопада 2010 року до 30 червня 2016 року з урахування індексу інфляції, що становить 833 945,48 грн, 4000 витрат на правову допомогу, 7067,61 витрат на лікування та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано накази від 14 жовтня 2010 року № 277к та №278к про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення ОСОБА_4 Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді головного бухгалтера Диспансеру з 14 жовтня 2010 року. Стягнуто з Диспансеру на користь ОСОБА_4 331 745, 52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 4000 витрат на правову допомогу. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 звільнено з посади головного бухгалтера з порушенням норм трудового законодавства, що є підставою для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_4 про стягнення 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру моральних страждань, які заподіяні ОСОБА_4 внаслідок її незаконного звільнення.
Витрати на правову допомогу суд першої інстанції вважав доведеними та підтвердженими належними доказами.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного бухгалтера Диспансеру та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди змінено: зменшено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 331 745,52 грн до 75 700, 32 грн та розмір відшкодування моральної шкоди з 25 000 грн до 1 000 грн. В задоволенні позову про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки справа в суді розглядалась більше одного року з вини саме позивача, тому при винесенні рішення про поновлення на роботі середній заробіток підлягає стягненню не більше як за один рік.
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.
Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає характеру моральних страждань позивача, істотності вимушених змін у її життєвих стосунках, конкретним обставинам справи, і наслідкам, що настали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18 квітня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму частини другої статті 235 КЗпП України. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що справа більше одного року розглядалась з вини позивача, оскільки про відкладення розгляду справи позивач заявляла клопотання один раз, а після поновлення розгляду справи, позивач не була належним чином повідомлена про судовий розгляд.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди неправильно застосували частину першу статті 8 та статтю 625 ЦК України, оскільки кошти, які позивач повинна була отримати як заробітну плату, внаслідок інфляційних процесів істотно знецінились, а тому визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції.
Стягнення на користь позивача 1000 грн на відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки позивач шість років перебувала без офіційного заробітку, у зв'язку з чим втратила авторитет, зазнала матеріальних негараздів, погіршення стану здоров'я.
Витрати на правову допомогу позивач підтвердила належними та допустимими доказами.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 з 1993 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера.
Наказом начальника Диспанчеру № 277к від 14 жовтня 2010 року ОСОБА_4 оголошено догану за невиконання посадових обов'язків, а наказом від 14 жовтня 2010 року № 278к її звільнено з посади головного бухгалтера Диспансеру на підставі пункту 3 статті 40, пункту 2 статті 41 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладени