Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 756/4530/17-ц
провадження № 61-28220св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д.,
Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»),
ОСОБА_4
Заява мотивована тим, що 26 вересня 2016 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 490012680 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило замінити стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у справі № 2-794/2012.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що кредитним договором не було узгоджено можливість правонаступництва стягувача та передання прав останнього до іншої особи, боржника не було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», передавши ПАТ «Альфа-Банк» автомобіль ОСОБА_4 фактично виконав перед стягувачем свої зобов'язання за кредитним договором, виконавчі листи у справі стягувачем не отримувались і виконавче провадження з виконання заочного рішення не відкривалось.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено. Ухвалу Оболонського районного суду
м. Києва від 31 травня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу якою заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 жовтня 2006 року № 490012680, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4, з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного
суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального правата неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 18 березня 2015 року у справі № 6-3281св15 про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства має бути виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення, а оскільки у цій справі виконавче провадження не відкрито, тому і не має підстав для заміни сторони.
У листопаді 2017 року від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не спростовує висновків суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і
кримінальних справ вказану справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої <