Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 520/4355/17
провадження № 61-5773 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой», публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко ІнесаВолодимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року у складі судді Луняченка В. О. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року у складі суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» (далі - ТОВ «Альянс-Жилстрой», товариство), публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко І. В., в якому просили зняти заборону на нерухоме майно та іпотеку, а саме: незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційні номери обтяження: 7485386 від 01 липня 2006 року; 7495494 від 02 липня 2008 року; 7737204 від 12 серпня 2008 року; 7738153 від 12 серпня 2008 року; 8862497 від 02 липня 2008 року, 996, 30 червня 2009 року; 8862670 від 12 серпня 2008 року, 994 від 30 червня 2009 року; 8862718 від 16 липня 2008 року, 995 від 30 червня 2009 року); незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційні номери обтяження: 7485437 від 01 липня 2008 року; 7495498 від 02 липня 2008 року; 7737317 від 12 серпня 2008 року; 8862497 від 02 липня 2008 року, 996г від 30 червня 2009 року; 8862670 від 12 серпня 2008 року, 994 від 30 червня 2009 року; 8862718 від 16 липня 2008 року, 995 від 30 червня 2009 року).
Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 і ТОВ «Альянс-Жилстрой», а 12 січня 2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Альянс-Жилстрой» укладені договори купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов яких товариство продало, а позивачі придбали майнові права на квартиру АДРЕСА_1, і квартиру №117 за цією ж адресою.
Позивачі здійснили оплату товариству за придбані майнові права, а останнє зобов'язалось після закінчення будівництва передати позивачам визначені у договорах квартири.
Разом з тим, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру іпотек і єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що на підставі повідомлення банка зареєстровані майнові права останнього на спірні квартири разом із забороною відчуження цього нерухомого майна.
На підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2015 року, яке набрало чинності відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області і ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, зокрема, визнані недійсними пункти договору іпотеки, укладеного між банком та ТОВ «Альянс-Жилстрой» стосовно квартир №108 та №117.
Наявність в реєстрах відомостей стосовно спірних квартир про їх заборону на відчуження та реєстрах іпотек порушує право власності позивачів на зазначене нерухоме майно.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року позов задоволено.
Знято заборону на нерухоме майно та іпотеку на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 і на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_2
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що наявність в реєстрах відомостей стосовно спірних квартир щодо їх заборони на відчуження та реєстру іпотек обмежує права позивачів у здійсненні ними права власності. Позивачі є власниками майнових прав, набутих у встановленому законом порядку. На підставі рішення суду від 23 березня 2015 року, яке набрало законної сили, визнані недійсними пункти договору іпотеки між банком та ТОВ «Альянс-Жилстрой» стосовно квартир №№108, 117. Наявність реєстрації у відповідних реєстрах заборони на відчуження та реєстрів іпотек, внесеної на підставі цих договорів іпотеки, порушує право власності позивачів, способом захисту яких є припинення дії, яка порушує право.
У касаційній скарзі, ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк не є належним відповідачем за позовними вимогами стосовно зняття заборони на нерухоме майно та іпотеку, оскільки не здійснює функцій реєстратора. У даному випадку належним відповідачем за вимогами позивачів може бути нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не погодились з доводами ПАТ «Укрсоцбанк» та просили залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що 29 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 і ТОВ «Альянс-Жилстрой», а 12 січня 2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Альянс-Жилстрой» укладені договори купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов яких товариство продало, а позивачі придбали майнові права на квартиру АДРЕСА_1 і квартиру №117 за цією ж адресою.
Позивачі здійснили оплату товариству за придбані майнові права, а останнє зобов'язалось після закінчення будівництва передати позивачам визначен