Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 523/15429/14-ц
провадження № 61-25544св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
представники позивача: Борщенко Костянтин Юрійович, Осадчук Олег Валерійович,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
відповідач - ОСОБА_8,
представник відповідача - ОСОБА_9,
відповідач - ОСОБА_10,
представники відповідача: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_10 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року у складі судді Сувертак І. В. та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С.,
ОСОБА_15, ОСОБА_16,
ВСТАНОВИВ :
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ Альфа-Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, в якому просило стягнути солідарно з відвідачів на його користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 685 758,06 грн, яка складається з: 657 033,75 грн - заборгованість по кредиту, 28 017,40 грн - заборгованість по відсоткам, 706,91 грн - пені.
Позов мотивовано тим, що на підставі договорів купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами від 25 травня 2012 року, укладених між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», та від 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», позивач набув право вимоги за кредитним договором, укладеним 10 квітня 2008 року, між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_6
Так, 10 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 77 400 доларів США.
Виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором забезпечено окремими договорами поруки, укладеними 10 квітня 2008 року між банком, ОСОБА_8 та ОСОБА_10
Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 01 серпня 2014 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 54 920,87 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01 серпня 2014 року складає - 657 033,75 грн, за відсотками - 2341,95 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 28017,40 грн. Крім того, нарахована неустойка у розмірі розмір 59,09 доларів США, що еквівалентно - 706,91 грн.
На виконання умов договору відповідачам направлена вимога про дострокове повернення кредиту, яка не була виконана останніми, у зв'язку з чим, банк просив солідарно стягнути вказану заборгованість з відповідачів в судовому порядку.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі - 685 758,06 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 657 033,75 грн; заборгованість за відсотками - 28 017,40 грн; пеня - 706,91 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконували, у зв'язку з чим, станом на 01 серпня 2014 року утворилась заборгованість за кредитом, відсотками та пенею, яка підлягає солідарному стягненню з останніх на користь банку на підставі статей 533, 553, 554, 1046-1054 ЦК України.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилено. Рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 685 758,06 грн, у тому числі заборгованість за кредитом - 657 033,75 грн; заборгованість за відсотками - 28 017,40 грн; пеня - 706,91 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 685 758,06 грн, у тому числі заборгованість за кредитом - 657 033,75 грн; заборгованість за відсотками - 28 017,40 грн; пеня - 706,91 грн.
В інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору та розмір якої підтверджується належними доказами і перевірений судом першої інстанції, підлягає стягненню з позичальника та його поручителів. Разом з тим, оскільки з поручителями були укладені окремі договори поруки, між ними не виникло солідарної відповідальності, у кожного з поручителів виникла солідарна відповідальність лише з боржником.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_10 в особі представника, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповноту встановлення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що стягуючи заборгованість по кредитному договору з поручителів, суди не врахували обставин припинення наданих ними порук у зв'язку із збільшенням відповідальності поручителів без їх згоди. Так, до кредитного договору вносилися зміни, внаслідок чого був збільшений розмір щомісячного платежу та строк повернення кредиту, у зв'язку з чим збільшилась сума відсотків, яка підлягає сплаті банку.
Крім того, посилається на те, що порука припинилась у зв'язку з непред'явленням кредитором відповідних вимог протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Кредитний договір не містить сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, а кредитор, вважається таким, що прострочив в розумінні статті 613 ЦК України. Суди не перевірили факт неналежного виконання своїх обов'язків банком перед позичальником і поручителями, не досліджено факт належності права вимоги ПАТ «Альфа-Банк» та повідомлення позичальника і поручителів про перехід права вимоги за кредитним договором. Оскільки відповідачів не було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні у них не виникло обов'язку виконувати умови кредитного договору на користь позивача.
Матеріали справи не містять належних доказів про отримання позичальником і поручителями повідомлень-вимог, направлених банком для дострокового погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим, умова дострокового повернення кредиту і процентів не настала.
Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема невмотивовано відмовлено у зупиненні провадження у справі, а також можливості долучити висновку експерта до матеріалів справи. Суд неправомірно відновив апеляційне провадження у справі, яке було зупинено ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року до вирішення справи за позовом ОСОБА_10 про припинення поруки. Порушено засади рівності сторін у справі, обмежено права відповідачів у поданні доказів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті З ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що 10 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 77 400 доларів США на строк з 10 квітня 2008 року по 09 квітня 2038 року зі сплатою процентів в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту.
Виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_8 та ОСОБА_10, відповідно до укладених з банком кожним із поручителів окремих договорів поруки від 10 квітня 2008 року.
На підставі договорів купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами від 25 травня 2012 року, укладених між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», та від 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», позивач набув право вимоги за кредитним договором, укладеним 10 квітня 2008 року, між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого був ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, станом на 01 серпня 2014 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 54 920,87 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на 01 серпня 2014 року складає 657 033,75 грн, за відсотками - 2341,95 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 28017,40 грн. Крім того, баноком нарахована неустойка у розмірі розмір 59,09 доларів США, що еквівалентно - 706,91 грн.
12 вересня 2014 року банк направив позичальнику та поручителям вимогу про дострокове повернення кредиту (вимога від 08 вересня 2014 року), у яких вимагав у строк до 30 днів з дня отримання вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штраф/пеню.
Частиною першою статті 1054 ЦК Українивизначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 553 ЦК Українивстановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Відповідно до положень статті 543 ЦК Україниу разі солідарного