ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №808/33/17
провадження №№ К/9901/20547/18, К/9901/20548/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу № 808/33/17
за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Лазаренка М.С., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Добродняк І.Ю., суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.
І. Суть спору
1. У грудні 2016 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просило:
1.1. визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашева А.А. про відмову в застосуванні положень ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по зведеному виконавчому провадженню №44561389/7, в порядку визначеному статтями 34, 35 та 37 Закону України «Про виконавче провадження;
1.2. застосувати положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів;
1.3. зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку ст.ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 05.10.2016 року) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року із занесенням до журналу судового засідання, замінено позивача на його правонаступника - Державне підприємство «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України».
2.1. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в провадженні Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження № 44561389/7, за яким позивач є боржником.
2.2. Вказує на те, що частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», визначено, що у випадку невиконання судових рішень протягом шести місяців не з вини боржника, виконавчі документи направляються до центрального органу виконавчої влади, який здійснює списання коштів у безспірному порядку на рахунок державної виконавчої служби або стягувача.
2.3. Позивач вважає, що з моменту відкриття виконавчого провадження у 2015 році відповідач мав достатньо часу для проведення виконавчих дій та розшуку майна на яке можливе накладення стягнення, тому після спливу шестимісячного строку невиконання судових рішень, наявні підставі для застосування вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині направлення зведеного виконавчого провадження до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів.
2.3. Також позивач посилається на те, що є державним підприємством зі 100 - відсотковою часткою держави в особі Національної академії аграрних наук України, у зв'язку з чим, на нього розповсюджується дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, статутний капітал яких частка держави становить 25 відсотків.
2.4. Зазначає, що звернувся до відповідача з проханням надіслати виконавчі документи до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувача та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05.10.2016 року) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
2.5. Відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача, з чим не погодився позивач, на підставі чого звернувся до суду з позовом щодо оскарження бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. На виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження № 44561389/7 щодо стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь держави, юридичних та фізичних осіб заборгованості на загальну суму 9 635 917,56 грн., з них:
- 10 виконавчих проваджень по виконанню вимоги Мелітопольської обласної державної податкової інспекції про стягнення заборгованості по виплаті єдиного соціального внеску на загальну суму 1 013 477,06 грн.;
- 3 виконавчих провадження по виконанню постанов про стягнення виконавчого збору виділених в окреме провадження на користь держави на загальну суму 86 093,00 грн.;
- 14 виконавчих проваджень по виконанню наказів господарського суду Запорізької області на загальну суму - 8 536 347,50 грн.
4. Згідно з наданою відповідачем інформацією, загальна сума, що підлягає стягненню з позивача по виконавчим провадженням становить - 10 629 684,72 грн., з них стягнуто - 291 926,38 грн.
5. Відповідачем вчинялися дії для забезпечення виконання судових рішень шляхом проведення опису і накладення арешту на майно боржника: врожай соняшника, врожай пшениці, великий рогатий скот, свині, транспортні засоби (легковий автомобіль, трактори, вантажні автомобілі, бензовози, косарки) тощо
6. Позивач звертався до відповідача з заявами від 15 вересня 2016 року та від 12 жовтня 2016 року про застосування положень ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по зведеному виконавчому провадженню №44561389/7.
7. Відповідачем у відповідь направлені позивачу листи від 06 жовтня 2016 року та від 19 січня 2017 року, в яких, з посиланням на ст.2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», та частину третю ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зазначено, що наразі відсутні підстави для повернення виконавчих документів стягувачу згідно з п.п.2-4, 9 частини першої ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» і, відповідно, відсутні підстави для надіслання виконавчих документів до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачеві та зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки на виконанні у державної виконавчої служби перебувають виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі.
9. Задовольняючи позов Запорізький окружний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем при проведенні виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженні № 44561389/17 не враховано вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 №440.
10. Судове рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду мотивовано тим, що жодне виконавче провадження, включене до зведеного виконавчого провадження в повному обсязі протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття провадження не виконано, а деяке майно, яке відноситься до основних засобів виробництва, що забезпечує ведення виробничої діяльності, підпадає під дію мораторію щодо примусової реалізації, встановленої Законом України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна», що вбачає наявність підстав для застосування положень частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та дотримання вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, а саме: направлення певних виконавчих документів до центрального виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинення вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню на підставі п.9 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
12. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні № 44561389, але не був залучений до участі у справі як третя особа. Зазначає, що оскаржуваними судовими рішення було вирішено питання про його права, свободи та інтереси, оскільки було змінено у зведеному виконавчому провадженні орган примусового виконання та зупинено вчинення виконавчих дій.
12.1. Також, зазначає, що суди помилково застосували до спірних правовідносин вимоги частини 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», при цьому не надаючи оцінку приписам частини 2 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою визначено випадки, коли дія цього Закону не розповсюджується. Вважає, в зведеному виконавчому провадженні стягувачами є органи державної влади, тому дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на ці правовідносини не поширюється.
12.2. Наполягає на тому, що зведене виконавче провадження не може бути в повному обсязі передано на виконання до органів Державної казначейської служби України без з'ясування та перевірки судами строків виконання судових рішень з моменту відкриття виконавчого провадження по кожному виконавчому провадженню окремо.
12.3. Також, вважає помилковим висновок суду, що зернові культури є основними засобами виробництва, на які розповсюджується дія мораторію, встановленого Законом України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна», при цьому зауважуючи, що висновки суду не підтверджуються відповідними доказами.
13. Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
13.1. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що у зведеному виконавчому провадженні перебуває, серед іншого, 12 виконавчих проваджень із примусового виконання вимог Мелітопольської ОДПІ про стягнення заборгованості по виплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому мораторій на примусову реалізацію майна підприємства, в даному випадку, не розповсюджується. Внаслідок чого, відсутні підстави для повернення виконавчих проваджень стягувачам, у відповідності до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
13.2. Вказує на те, що протягом 2015-2016 років державним виконавцем вчиняються дії з метою повного виконання судових рішень та виявляється майно, на яке може бути звернуто стягнення з метою погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням, що не передбачає застосування в даному випадку п.п.2-4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
14. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром», в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
15. Крім того, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, однак не зазначено мотивів заперечень проти вимог та доводів касаційної скарги. В запереченнях міститься лише посилання на порушення строків звернення на касаційне оскарження.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
17. За правилами частини третьої Перейти до повного тексту