ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/9259/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
за участю представників:
прокуратури - Савицька О.В.
позивача - Пилипчук І.І.
відповідача - Домашенко О.О.
третьої особи - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 (головуючий суддя Сулім В.В., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 (суддя Балац С.В.) у справі № 910/9259/17
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Фоменко Ірини Василівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство"
про повернення земельної ділянки,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. В червні 2017 року Заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Фоменко Ірини Василівни (далі - відповідач) про зобов'язання повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,14 га на проспекті Мінському у Подільському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.
1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що фізична особа - підприємець Фоменко Ірина Василівна незаконно користується самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 0,14 га, на якій розміщено самочинно збудований об'єкт нерухомості - заклад громадського харчування, без будь-яких правовстановлюючих документів, чим, за твердженням прокуратури, завдається шкода інтересам територіальної громади міста Києва та порушуються інтереси держави, а тому така земельна ділянка підлягає поверненню Київській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан на підставі ст. 212 Земельного кодексу України.
2. Справа неодноразово розглядалась господарськими судами.
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №910/9259/17 позов задоволено повністю. Зобов'язано Фізичну особу - підприємця Фоменко І.В. повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,14 га на проспекті Мінському у Подільському районі міста Києва, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд. Стягнуто з відповідача на користь прокуратури міста Києва судовий збір.
2.2. Постановою Верховного Суду від 01.03.2018 вищевказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд вказав на те, що у даному випадку суди попередніх інстанцій не встановили факту перебування спірної земельної ділянки у попереднього землекористувача, а, відповідно, і умов та обсягу такого перебування у користуванні, тому дійшов висновку, що з моменту набрання рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22.06.2010 у справі №2-3936/10 законної сили, у позивача виникло право на оформлення права користування тією частиною земельної ділянки, на якій вищевказана будівля розміщена, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування даної нежитлової будівлі. Суд касаційної інстанції зазначив, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, можна, зокрема, визначити шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
3. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3.1. Мотивуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій вказали, що зобов'язання відповідача у даному випадку в примусовому порядку звільнити земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд, фактично означає знесення належного відповідачу на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України. Тобто, зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку шляхом звільнення від належної йому на праві власності будівлі призведе до недотримання справедливої рівноваги в контексті практики застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що в даному випадку виключає можливість задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник прокурора міста Києва подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
5. Судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 56, 57, 120, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 375, 376, 377 Цивільного кодексу України) та з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 75, 86, 316 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до ст. 311 Господарського процесуального кодексу України є підставою для їх скасування.
5.1. Судами не враховано, що судове рішення, яким визнано право власності за Фоменко I.B. на об'єкт самочинного будівництва, не змінює правової природи цього об'єкту та не усуває порушень земельного, лісового та містобудівного законодавства, допущених при його будівництві, оскільки чинним законодавством, зокрема приписами ст. 331 Цивільного кодексу України, не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення. Крім того, в судовому провадженні щодо визнання права власності на самочинне будівництво та його державної реєстрації, не встановлювалась правомірність користування спірною земельною ділянкою, а власник земельної ділянки (Київська міська рада) не була залучена до участі у судовому процесі, з огляду на що таке судове рішення не може впливати на право власника землі на судовий захист у спосіб, обраний позивачем.
5.2. Господарськими судами у порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття Київською міською радою рішення про передачу ФОП Фоменко I.B. або іншим особам у користування земельної ділянки площею 1400 кв.м на перехресті просп. Мінському та Великої Окружної дороги у Подільському районі м. Києва.
5.3. На думку прокурора, оскільки об'єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто, є самочинним, в силу ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності у ФОП Фоменко I.B. на даний об'єкт не виникло.
5.4. Відповідач, в порушення вимог протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, здійснив неправомірне втручання у право власності територіальної громади, незаконно забудувавши земельну ділянку лісогосподарського призначення, однак судами в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України зазначену обставину не враховано.
5.5. Крім того, помилковими є висновки судів обох інстанцій щодо виникнення на підставі ст. 120 Земельного кодексу України у ФОП Фоменко І.В. права на оформлення в користування частини земельної ділянки, на якій розміщено нежитлову будівлю та яка необхідна для її обслуговування, оскільки у даному випадку право власності чи право користування на спірну земельну ділянку під розміщення та обслуговування нерухомого майна не було оформлено будь-якими фізичними чи юридичними особами, тому у подальшому не могло виникнути переходу до ФОП Фоменко І.В. такого права, визначеного приписами ст. 120 Земельного кодексу України.
5.6. Також судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, залишено поза увагою висновки Верховного Суду щодо необхідності врахування співмірності площі земельної ділянки, яка використовується відповідачем та площі будівлі, що належить йому на праві власності (26,75 кв.м), та щодо встановлення факту перебування спірної земельної ділянки у користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство", та, відповідно, і умов та обсягу такого перебування у користуванні.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необгрунтованість її доводів, наголошуючи на тому, що скаржник не наводить аргументів і доказів неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права
7. Третя особа відзиву на касаційну скаргу не надала, що відповідно до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки за адресою: просп. Мінський у Подільському районі м. Києва, код ділянки 85:170:0008, про що складено Акт обстеження земельної ділянки від 19.04.2017 №17-0548-07. Відповідно до Акту земельна ділянка площею 1418,85 кв.м на просп. Мінському у Подільському районі м. Києва обліковується на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування за Фоменко І.В. Згідно з дорученням Київської міської ради від 16.03.2001 №225-КР-1511/2 ТОВ "НВП "Топос" розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Фоменко І.В. для будівництва, обслуговування та експлуатації кафе з літнім майданчиком на перехресті просп. Мінського та Великої Окружної дороги у Подільському районі м. Києва. Рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів не приймала. У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї.
Під час обстеження встановлено, що зазначена земельна ділянка огорожена парканом, площа огороженої земельної ділянки становить орієнтовно 0,14 га. На огороженій земельній ділянці розміщені будівлі та споруди закладу громадського харчування "Лісова поляна". Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20.04.2017 нежитлова будівля загальною площею 26,75 кв.м (м. Київ, проспект Мінський, 5) перебуває у власності Фоменко І.В. на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 22.06.2010. У базі даних міського земельного кадастру інформація Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві стосовно боргу по земельному податку та орендній платі за земельну ділянку на просп. Мінському у Подільському районі м. Києва (код земельної ділянки 85:170:0008) відсутня.
9. Судами також встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22.06.2010 у справі №2-3936/10 визнано за Фоменко Іриною Василівною право власності на нежитлову будівлю загального призначення, загальною площею 26,75 кв.м, яка розташована на перехресті Мінського проспекту та Великої окружної дороги у Подільському районі м. Києва (м. Київ, проспект Мінський, 5, кадастровий номер земельної ділянки 85:170:008).
10. Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 21.09.2010 за реєстраційним №31552990 зареєстровано право власності за Фоменко Іриною Василівною на нежитлову будівлю заг. площею 26,75 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки 85:170:008 за адресою: м. Київ, проспект Мінський, 5 на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 22.06.2010.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
11. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
12. Предметом позову у цій справі є вимога Заступника прокурора міста Києва, заявлена в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,14 га, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд на підставі положень статей 116, 152, 212 Земельного кодексу України у зв'язку зі встановленням під час здійснення перевірки земельної ділянки за адресою: просп. Мінський у Подільському районі м. Києва факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,14 га.
13. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.
14. Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
15. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
16. Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи у зад