ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №520/12520/16-а
провадження №К/9901/21914/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/12520/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 - Македонської Ірини Олександрівни на постанову Київського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Калініченко Л. В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Золотнікова О. С., суддів: Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О.
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Одесі ДПП) про визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції 2-го батальйону 3-ої роти УПП у м. Одесі ДПП Пленокоса Кирила Аркадійовича та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 114539 від 26 серпня 2016 року.
2. В мотивування позову позивач зазначає, що 26 серпня 2016 року він, керуючи автомобілем "LEXUS GS 300", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Дегтярній у місті Одесі у напрямку площі Льва Толстого та, проїжджаючи перехрестя, здійснив вимушену зупинку, оскільки його дитина себе погано почувала.
2.1. Водночас працівник поліції зауважив, що позивач здійснив зупинку на перехресті та ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушив підпункти "г", "ґ" пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
2.2. Позивач стверджує, що лейтенант Пленокос К. А., отримавши документи, почав перевіряти їх по усім можливим базам МВС на наявність будь-яких порушень, після чого повідомив, що буде складати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Однак, позивач, будучи обуреним поведінкою патрульного поліцейського, заявив, що в такому випадку, він бажає додати до постанови свої письмові пояснення, оскільки своєї провини не вбачає, не згодний із тим, що ним вчинене адміністративне правопорушення, оскільки фактично зупинки не здійснював, а призупинив автомобіль, заїхавши на узбіччя щоб не заважати дорожньому руху, не створювати небезпеки для інших учасників дорожнього руху, з метою перевірки стану дитини, яка почувала себе погано та скаржилася на біль в животі.
2.3. Вважаючи постанову серії ПС2 № 114539 від 26 серпня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. неправомірною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про її скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Інспектором патрульної поліції 2-го батальйону 3-ої роти УПП у м. Одесі ДПП Пленокосом К. А. прийнято постанову серії ПС2 № 114539 від 26 серпня 2016 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень.
4. Так, 26 серпня 2016 року о 13 год. 55 хв. у місті Одесі під час патрулювання інспектором патрульної поліції Пленокосом К. А. було помічено порушення, а саме як водій ОСОБА_1, кермуючи автомобілем марки "LEXUS GS 300", реєстраційний номер НОМЕР_1, в місті Одесі, по вулиці Дегтярній, 17, здійснив зупинку/стоянку на перехресті та ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив підпункти "г", "ґ" пункту 15.9 Правил дорожнього руху.
5. Відповідно до наданих відеозаписів з нагрудної камери поліцейського суди попередніх інстанцій встановили, що інспектор патрульної поліції запитував ОСОБА_1 про причину зупинки, однак останній не повідомляв інспектора патрульної поліції про вказані у позовній заяві обставини, а лише повідомляв, що він відмовляється надавати жодні пояснення згідно зі статтею 62 Конституції України, почав запитувати у інспектора зміст норм чинного законодавства України та писати пояснення на чистому аркуші. При цьому, пояснення позивача стосовно причини вимушеної зупинки в стані крайньої необхідності, а також факту перебування в автомобілі малолітньої дитини не знайшли свого підтвердження.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, в позові відмовлено.
7. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджено належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною.
8. Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі адвокат позивача - Македонська І. О., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі.
10. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку судів попередніх інстанцій, оскільки відеозаписи, які надано відповідачем є недопустимими доказами, що виключає можливість покладення відомостей, відображених в таких відеозаписах в основу доказової бази у справі.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
16.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
18. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
19. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
20. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
21. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього