ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №808/805/17
провадження №К/9901/21738/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування пунктів висновку службового розслідування, скасування висновків перевірки та зобов'язання провести повторне службове розслідування, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Прасова О. О., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Баранник Н. П. (головуючий), Дурасової Ю. В., Щербака А. А.
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області (надалі також ГУМВС у Запорізькій області), у якому просив:
1.1. визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 висновку службового розслідування, проведеного та затвердженого 8 грудня 1998 року УМВС України в Запорізькій області, як такі, що не відповідають фактичним обставинам події, яка мала місце 24 жовтня 1998 року;
1.2. скасувати висновок за матеріалами перевірки, проведеної за відомостями, викладеними у зверненні позивача, затверджені Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області 14 грудня 2016 року;
1.3. зобов'язати ліквідаційну комісію ГУМВС України у Запорізькій області провести повторне службове розслідування за фактом ДТП за участю позивача, що сталася 24 жовтня 1998 року.
2. Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 13 квітня 2017 року залучив до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (надалі також ГУНП в Запорізькій області).
3. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує неповнотою та необ'єктивністю висновку службового розслідування проведеного та затвердженого 8 грудня 1998 року УМВС України в Запорізькій області.
4. Відповідачі позов не визнали, посилаючись на його необґрунтованість.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. У період з 10 травня 1995 року по 11 лютого 1999 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, та був звільнений на підставі пункту"б" статті 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.
6. Так, у 1998 році ОСОБА_1 обіймав посаду дільничного інспектора Дніпрорудненського МВ УМВС України у Запорізькій області. 24 жовтня 1998 року близько 21 години позивач, керуючи мотоциклом ІМЗ-Урал М-62, реєстраційний номер НОМЕР_1, перевозячи пасажирів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої отримав тілесні ушкодження.
7. За даним фактом проводилось службове розслідування. Позивач вважає, що факти, викладені у висновку, не відповідають обставинам події, а висновки оформлено з порушенням вимог діючих на той час нормативних та законодавчих актів.
8. 15 листопада 2016 року позивач звернувся із заявою до ГУНП в Запорізькій області про скасування висновків службового розслідування, затвердженого 8 грудня 1998 УМВС України в Запорізькій області, оскільки розслідування проведено не об'єктивно, просив провести повторне службове розслідування.
9. Позивачу висновком «за матеріалами перевірки, проведеної за відомостями, викладеними у зверненні ОСОБА_1.» від 14 грудня 2016 року № К-254/01/3-16, затвердженим т.в.о. начальника ГУНП в Запорізькій області, повідомлено, що матеріали службового розслідування за фактом ДТП за участю ОСОБА_1 (від 29 грудня 1998 року вих. № 16/409) та службова документація Дніпрорудненського МВ за 1998 рік знищені по закінченню терміну зберігання, на теперішній час відсутня можливість призначити та провести службове розслідування за відомостями, викладеними у зверненні.
10. На заяву про проведення повторного розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень 24 жовтня 1998 року та складення актів Н-1, Н-5 позивача повідомлено письмово, що єдиним документом на той час, який встановлював факт травмування, його обставини та кваліфікацію дій, вважався висновок за матеріалами службового розслідування. По факту нещасного випадку, що стався, проведено службове розслідування та затверджено висновок від 8 грудня 1998 року, який на даний час не скасований і має юридичну силу.
11. Позивач, вважаючи висновки службового розслідування та висновки перевірки за його зверненням протиправними, звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Ухвалою від 20 квітня 2017 року Запорізький окружний адміністративний суд визнав поважними причини пропуску звернення до суду з цим позовом і поновив цей строк. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав та інтересів позивач міг свідомо дізнатися лише після отримання на руки «Висновку по матеріалам службового розслідування ДТП з участю дільничного інспектора міліції Дніпрорудненського МВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1.» (за вих.№16/409 від 29 грудня 1998 року) та «Висновку за матеріалами перевірки, проведеної за відомостями, викладеними у зверненні ОСОБА_1.» (за вих.№К-254/01/3-16 від 14 грудня 2016 року), після власної оцінки у сукупності всіх документів стосовно порушення його права, після спілкування з адвокатом.
13. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, в позові відмовив.
14. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності у спірних правовідносинах факту (доведеності) порушення прав чи інтересів позивача оскаржуваними висновками відповідачів.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 зауважує на неповноті судового розгляду.
16. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.
17. У додаткових поясненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 наголошує на необ'єктивності вищеназваного розслідування, проведеного та затвердженого 8 грудня 1998 року, та неповноті судового розгляду.
18. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.
V. Оцінка Верховного Суду
19. Відповідно до стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. За приписами частин першої, третьої статті 2 цього ж Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;