РІШЕННЯ
Іменем України
27 лютого 2019 року
Київ
справа №9901/485/18
адміністративне провадження №П/9901/485/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
за участю позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Ленінського районного суду міста Кіровограда на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України" від 15 лютого 2018 року №490/0/15-18, встановив:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач), в якій (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив визнати протиправним та скасувати рішення "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Ленінського районного суду міста Кіровограда на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України" від 15 лютого 2018 року №490/0/15-18.
ІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами 2 та 3 частини 1 якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів, зокрема, Вищої ради правосуддя.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів (частина 2 статті 266 КАС України).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2018 року визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Пасічник С.С. (головуючий суддя), Васильєва І.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.
Ухвалою від 26 березня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження на 26 квітня 2018 року.
В засіданні суду 26 квітня 2018 року Судом на підставі відповідного клопотання відповідача провадження у даній справі №9901/485/18 зупинено до вирішення справи №800/571/17 за скаргою ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2017 року №3677/0/15-17, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 22 червня 2017 року №1755/1дп/15-17, що перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду (провадження №11-4сап18).
В судовому засіданні 13 лютого 2019 року у зв'язку з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №800/571/17 (провадження №11-4сап18) провадження у даній справі поновлено.
Також 13 лютого 2019 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до повторного розгляду Радою дисциплінарної справи відносно судді Ленінського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_2, однак в засіданні суду цієї ж дати представник відповідача вказане клопотання відкликала.
Разом з тим в судовому засіданні 13 лютого 2019 року було оголошено перерву до 27 лютого 2019 року.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що рішення ВРП від 15 лютого 2018 року №490/0/15-18 не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Рада дійшла відповідних висновків, що, в свою чергу, є підставою для його оскарження та скасування на підставі пункту 3 частини 2 статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798).
Так, в рішенні не зазначено, в чому саме полягає вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування ним обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, та якими доказами це підтверджується.
Частиною 6 статті 56 Закону №1798 визначено, що за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, З, 5 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення, проте всупереч зазначеній нормі в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не наведено обставин, що мають значення для справи, й не надано їх юридичної оцінки, а також не зазначено жодних доказів, які б могли їх підтвердити, як і мотивів відхилення і неврахування поданих позивачем доказів, відсутня юридична доказів окремо й в сукупності.
Незважаючи на заявлене позивачем обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення, в якому він повідомляв, що бажає бути присутнім на засіданні, надавати пояснення і додаткові докази, а також клопотання про зупинення розгляду цього ж питання до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками оскарження суддею рішення ВРП від 14 листопада 2017 року №3677/0/15-17 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 червня 2017 року №1755/1дп/15-17 про притягнення судді Ленінського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності», Радою зазначене питання розглянуто в першому і єдиному засіданні 15 лютого 2018 року, що, в свою чергу, позбавило ОСОБА_2 права на захист своїх прав.
Частина 1 статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07 липня 2010 року (в редакції, чинній на момент ухвалення ОСОБА_2 постанов від 27 та 28 січня 2014 року щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14) визначала, що до суддів може застосовуватись дисциплінарне стягнення у виді догани, й інших видів дисциплінарних стягнень на вказаний час законодавство не передбачало.
До того ж хоча при розгляді дисциплінарної справи позивач і зазначав про те, що дисциплінарне стягнення відносно нього має бути застосовано не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці, проте зазначене залишено поза увагою відповідачем.
Крім того, навіть у випадку застосування до позивача трирічного строку притягнення до відповідальності, такий строк, на думку останнього, сплив 22 серпня 2017 року, тобто до прийняття Радою оскаржуваного рішення.
Заява про проведення перевірки судді Ленінського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_2 подана заступником прокурора Кіровоградської області Здоренка Є.В. до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) 16 грудня 2014 року, тобто поза межами встановленого для цього частиною 2 статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року №1188-VII (далі - Закон №1188) шестимісячного з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення про утворення ТСК (12 червня 2014 року) строку.
Ухвалені суддею ОСОБА_2 постанови 28 січня 2014 року щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (прийняття яких і стало підставою звернення заступника прокурора із заявою про здійснення перевірки судді) не були скасовані судом апеляційної інстанції, а були лише змінені в частині накладення адміністративного стягнення в зв'язку з наданням до суду апеляційної інстанції нових, невідомих суду першої інстанції, даних, що характеризують осіб.
ВРП та її дисциплінарний орган здійснювали перевірку та оцінку доказів, перевірку змісту прийнятої позивачем постанови в справі про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), хоча такі постанови не віднесені до переліку судових рішень, зазначених у статті 3 Закону №1188, які підлягають перевірці.
Відповідач (ВРП) в письмовому відзиві від 13 лютого 2019 року №5814/о/9-19 на позовну заяву просив залишити останню без задоволення та вказував, що частиною 2 статті 57 Закону №1798 визначено вичерпний перелік підстав для оскарження й скасування рішення Ради про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України.
Оскаржуване в даній справі рішення Ради ухвалено її повноважним складом, в спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), підписано всіма членами Ради, що брали участь в його прийнятті, а також містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді й мотиви, за яких ВРП дійшла відповідних висновків, відтак підстави для його скасування відсутні.
При цьому позивачем не надано доказів існування виключних підстав, які б могли мати наслідком скасування рішення Ради від 15 лютого 2018 року №490/0/15-18.
Позивач та його представник в судовому засіданні висловили свої доводи та міркування стовно обставин справи та вимог позовної заяви, які просили задовольнити.
Представник відповідача проти доводів та вимог позовної заяви заперечила, вважаючи їх безпідставними, й просила відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Указом Президента України від 22 вересня 2005 року №1308/2005 ОСОБА_2 призначений на посаду судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області строком на п'ять років, а Указом від 13 квітня 2009 року №237/2009 - переведений до Ленінського районного суду м.Кіровограда.
Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року №2512-VI позивача обрано на посаду судді Ленінського районного суду м.Кіровограда безстроково.
16 грудня 2014 року до ТСК надійшла заява заступника прокурора Кіровоградської області Здоренка Є.В. про проведення перевірки судді Ленінського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_2 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1188 у зв'язку з прийняттям ним судових рішень про накладення адміністративних стягнень на підставі статті 185 КУпАП - за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції - на осіб, які були учасниками масових акцій протесту у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом №1188.
Заява обґрунтована тим, що 28 січня 2014 року суддя ОСОБА_2 розглянув матеріали адміністративних справ №405/739/14-п (провадження №3/405/215/14) та №405/746/14-п (провадження №3/405/217/14), які надійшли з Кіровоградського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і ухвалив постанови, в яких визнав цих осіб винними у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 185 КУпАП, і призначив адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на п'ятнадцять діб.
При цьому постановами Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 та від 31 січня 2014 року змінено рішення суду першої інстанції у наведених вище справах в частині накладення адміністративних стягнень відповідно на ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і призначено адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі по 136 грн. з кожного.
27 січня 2014 року суддею Ленінського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_2 за результатами розгляду справи №405/731/14-п (провадження №3/405/212/14), матеріали якої надійшли з міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_12 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, було ухвалено постанову, якою визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення та призначено адміністративне стягнення у виді арешту строком на п'ятнадцять діб.
Ухвалою від 17 лютого 2017 року Перша Дисциплінарна палата ВРП (до якої з ТСК в порядку частини 5 статті 2 Закону №1188 було передано заяву про проведення перевірки позивача) відкрила дисциплінарну справу, а 22 червня 2017 року - ухвалила рішення №1755/1дп/15-17 «Про притягнення судді Ленінського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
Так в рішенні від 22 червня 2017 року Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що ОСОБА_2, користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними й обмежені обов'язком судді надати оцінку обставинам, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, без наведення мотивів ухваленого рішення застосував до ОСОБА_13 і ОСОБА_14 найсуворіше адміністративне стягнення; крім того дії судді при прийнятті постанов від 28 січня 2014 року суперечили статтям 278 і 280 КУпАП, оскільки він, зокрема, не перевірив доводи, якими особи, які притягалися до відповідальності, заперечували викладені у протоколах обставини, а також належно не мотивував, якими обставинами керувався, вважаючи доведеним вчинення особами злісної непокори законним вимогам працівників міліції, й не зазначив, які саме дані про особу дали підстави для застосування найсуворішого виду адміністративної відповідальності.
Відтак, з огляду на приписи статей 54 і 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (в редакції, яка була чинною на момент ухвалення рішень стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_14; далі - Закон №1402), суддя не виконав покладених на нього професійних обов'язків судді та порушив присягу.
Позитивна ж характеристика судді, на думку Першої Дисциплінарної палати ВРП, а також дані щодо показників його роботи не можуть бути підставою застосування більш м'якого виду дисциплінарного стягнення ніж подання про звільнення з посади.
Водночас в рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП зазначено, що хоча розглянута ОСОБА_2 адміністративна справа за статтею 173 КУпАП щодо ОСОБА_12 не може мати значення для визначення об'єму перевірки, оскільки не відповідає переліку судових рішень, внаслідок прийняття яких суддя підлягає спеціальній перевірці відповідно до статті 3 Закону №1188, однак виявлені обставини можуть мати значення при оцінці його дій та обранні міри відповідальності.
За наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_2 на рішення дисциплінарного органу ВРП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності Рада 14 листопада 2017 року прийняла рішення №3677/0/15-17 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 червня 2017 року №1755/1дп/15-17 про притягнення судді Ленінського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності».
В своєму рішенні ВРП, зокрема, погодилась з рішенням її дисциплінарного органу про те, що ОСОБА_2, розглядаючи справи про адміністративне правопорушення №405/739/14-п та №405/746/14-п, не виконав покладених на нього професійних обов'язків, не забезпечив у межах його повноважень дотримання принципів самостійності та незалежності суддів, конституційних засад судочинства, не забезпечив повного та всебічного дослідження всіх обставин у справах про адміністративні правопорушення; постановив необґрунтовані рішення, які не відповідають приписам КУпАП та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а допущені ним грубі порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності та неупередженості, сумлінності виконання ним обов'язків і принижують авторитет судової влади.
Крім того Рада вказала, що доводи скаржника про те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не були учасниками масових акцій протесту, не впливають ні на кваліфікацію дій скаржника під час ухвалення ним судових рішень, ні на процедуру здійснення дисциплінарного провадження після передання заяви стосовно скаржника на розгляд до ВРЮ (ВРП).
28 листопада 2017 року до ВРП надійшло подання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з доданою до нього дисциплінарною справою про звільнення судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_2, розглянувши яке Рада прийняла рішення від 15 лютого 2018 року №490/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Ленінського районного суду міста Кіровограда на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України».
Не погодившись із рішенням Ради 14 листопада 2017 року №3677/0/15-17, ОСОБА_2 оскаржив його до Великої Палати Верховного Суду й постановою останньої від 29 листопада 2018 року у спра