ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №332/323/17
адміністративне провадження №К/9901/15680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 332/323/17
за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 15 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Федоренка О.І., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
в с т а н о в и в :
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Постановою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 15 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не прийняття рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 27.01.2016.
Як встановлено, позивач проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР та з 10.02.1986 по 10.12.1987 приймав участь у бойових діях (Демократична Республіка Афганістан) у складі військової частини п/п 51883, що підтверджується військовим квитком.
Відповідно до висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 45 від 19.10.2015 давність рубців на голові, шиї, тулубі, верхніх та нижніх кінцівках позивача становить не менш 15 років, що не виключає можливість їх утворювання внаслідок поранень, що могли бути спричинені під час участі в бойових діях у 1986 році в ДРА.
Згідно витягу з протоколу засідання ЦВЛК МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3948 від 22.10.2015, поранення, МВТ, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 27.01.2016 позивачеві встановлена третя група інвалідності внаслідок поранення (контузії), та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
26.02.2016 року позивач звернувся до військового комісару Куйбишевського та Розівського ОРВК Запорізької області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності ІІІ групи.
Витягом з протоколу № 36 від 20.05.2016 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги МО України позивачеві повернуті на доопрацювання його документи з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що обмежують право позивача на соціальний захист, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом порушеного права.
Задовольняючи позовні вимоги, суди мотивували свої рішення тим, що оскаржуване рішення відповідача про повернення документів на доопрацювання прийняте з порушенням встановленої процедури та без достатніх правових підстав.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що Міністерством обґрунтовано було повернуто документи на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано жодних відомостей про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і випла